Боністика
Боні́стика (від бони) — багатозначний термін: 1) спеціальна історична дисципліна, що вивчає паперові грошові знаки (бони) і їхній обіг як джерело з економічної, політичної, соціальної та художньої історії суспільства; 2) колекціонування паперових грошей і грошових сурогатів.
Зміст
Походження терміна
Термін «боністика» виник у СРСР на початку 1920-х і набув поширення переважно в межах колишнього Радянського Союзу. Поширення терміна і його явища саме в цей період зумовлено популярністю колекціонування вилучених із обігу грошових знаків, випущених урядами держав, що утворилися внаслідок розпаду Російської імперії, лідерами білих рухів (див. Білий рух), а також органами місцевого самоврядування в умовах дефіциту готівкових коштів або невизнання чинності емісій РСФРР.
У країнах за межами колишнього СРСР здебільшого використовуються терміни, утворені від англ. note у значенні «грошовий знак» (наприклад, англ. notaphily або нім. Notaphilia), а також терміни, утворені від франц. billet у тому самому значенні (франц. billetophilie).
Боністика як наукова дисципліна
Як галузь історичної науки боністика вивчає банкноти, а також державні і приватні грошові зобов’язання, облігації, розмінні й локальні грошові сурогати як джерело історичне.
Предметом дослідження боністики є правові й економічні підстави випуску бон, хронологія й географія їхнього поширення, техніко-технологічні особливості виготовлення (папір, фарби, водяні знаки, системи захисту від підробки), а також геральдичне, шрифтове й образотворче оформлення.
Науковий аналіз боністичного матеріалу спирається на комплекс методів джерелознавства, палеографії, хронології, геральдики, сфрагістики і мистецтвознавства. Боністика досліджує текстологічні дані (написи на бонах, формулювання законодавчих актів про емісію, підписи уповноважених осіб на грошових знаках тощо), технічні атрибути (тип і якість паперу, засоби захисту, літерні й цифрові серії та серійні номери), графічні елементи (іконографію, стилістику художнього оформлення, використання національної, державної або династичної символіки, портретних зображень, архітектурних пейзажів, алегоричних сюжетів, спеціальних шрифтів тощо).
Перші спроби опису паперових грошей відбувалися в межах нумізматики. Зі зростанням обсягів емісії паперових грошей у світі виникла потреба в їхній окремій систематизації. У цей період (кін. 19 — поч. 20 ст.) з’явилися перші каталоги державних паперових грошових знаків у Європі та США.
У 1920–1930-х відбулася інституціоналізація боністики як дисципліни й виду колекціонування. Цьому сприяли масові емісії надзвичайних грошей (нотгельдів, з нім. Notgeld) у Центральній Європі, зокрема в Німеччині й державах, що утворилися на землях колишньої Австро-Угорщини після Першої світової війни, грошових емісій національних і «білих» урядів у колишній Російській імперії, грошових сурогатів (зокрема бон приватних підприємств). Розмаїття загальнообов’язкових грошових знаків і грошових сурогатів, а також високий мистецький рівень оформлення деяких із них, спричинили сплеск зацікавленості боністикою як колекціонуванням, а згодом — каталогізації й наукового опрацювання зібраного матеріалу. У цей час напрям набув популярності у США (з огляду на колекціонерську привабливість банкнот, випущених місцевими банками, а також через усвідомлення історичної значимості колоніальних випусків 18 ст. і вилучених із обігу випусків часів Громадянської війни у США), Великій Британії, Німеччині та ін. країнах.
У 2-й пол. 20 — на поч. 21 ст. боністика поступово інтегрувалася в систему спеціальних історичних дисциплін. У цей час формуються фундаментальні міжнародні системи каталогізації [зокрема серія «Стандартний каталог паперових грошей світу» (англ. «Standard Catalog of World Paper Money») за ред. А. Піка (1922–2015; тепер Німеччина), що виходила у 1975–2019], створюються довідкові онлайн-ресурси, укладаються уніфіковані критерії оцінки стану збереженості грошових знаків і ступеня рідкісності.
У 2-й пол. 20 ст. становлення боністики як спеціальної історичної дисципліни оприявлено у захисті перших дисертацій. В Україні першими такими роботами стали дисертації Р. Тхоржевського (1929–2001; тепер Україна): кандидатська «Паперові грошові знаки, бони як джерело з історії Української РСР періодів громадянської війни і відновлення народного господарства 1918–1925 рр.» (захищена 1975 у КДУ ім. Тараса Шевченка, тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка) і докторська «Паперові грошові знаки, бони як історико-економічне джерело та об’єкт боністики (1917–1925 рр.)» (захищена 1995 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України). Пізніше дисертації з боністики захистили О. Клименко (нар. 1951; тепер Україна), Г. Сапожник та ін. дослідники.
Наприкінці 20 – на поч. 21 ст. українські грошові знаки майже вичерпно каталогізовано зусиллями колекціонерів і дослідників П. Ф. Рябченка (1946–2021; тепер Україна), Д. Харітонова, М. Загреби та ін. Від поч. 21 ст. поточна каталогізація відбувається на онлайн-ресурсах.
Боністика як вид колекціонування
Боністика є одним із найпопулярніших видів колекціонування у світі поруч із нумізматикою і фалеристикою. Об’єктами колекціонування боністів є не лише офіційні державні грошові знаки, а й приватні, муніципальні, корпоративні, військові, таборові тощо випуски, а в окремих випадках — банкнотоподібні сувеніри, пробні випуски для демонстрації можливостей типографій-виробників захищеної продукції тощо.
Класифікація напрямів колекціонування
Зазвичай боністичні колекції формуються за географічним або державним принципом (банкноти різних держав, що перебували в обігу на території певної країни, наприклад, України; банкноти однієї держави; банкноти володінь або залежних територій однієї імперії, як-от британських колоній, тощо).
Крім того, частина колекціонерів формує колекції за тематичним принципом (грошові знаки окупаційних урядів, випуски рухів опору на окупованих територіях) або іншими ознаками (банкноти зі зображеннями тварин, архітектурних пам’яток, портретами письменників тощо).
Колекціонери-початківці часто обмежуються збиранням банкнот за типами, з часом переходячи до комплектування за різновидами (варіанти за роками, підписами, серіями) і пошуком бракованих екземплярів.
Градація стану збережності
У сучасному колекціонуванні застосовують міжнародну шкалу збережності банкнот від Poor (з англ. — бідний, поганий, жалюгідний; вкрай поганий стан — втрати фрагментів, значне зношення паперу) до UNC / Uncirculated або «прес» (з англ. — що не був у обігу; ідеальний екземпляр без жодних слідів обігу). Визнаного поширення набула незалежна грейдингова оцінка спеціалізованими компаніями: «Пі-Ем-Джі» (PMG, абревіатура від англ. Paper Money Guaranty) і «Пі-Сі-Джі-Ес Каренсі» (банкнотний підрозділ компанії Professional Coin Grading Service), які запаковують бони у захисні герметичні слаби із зазначенням підтвердженого бала за 70-бальною шкалою, за якою UNC може відповідати діапазону від 60 до 70 балів.
Боністичні організації й товариства
Розвиток боністики як науки та виду колекціонування відбувається за сприяння товариств і клубів, до яких входять дослідники, колекціонери й музейники.
Найбільшою у світі організацією колекціонерів і дослідників-боністів є Міжнародне товариство колекціонерів банкнот (англ. International Bank Note Society, IBNS; засновано 1961). Станом на 2026 до товариства входять понад 2 000 членів із більш ніж 90 країн світу (у 23 країнах включно з Україною діють офіційно зареєстровані осередки товариства). Товариство координує дослідження паперових знаків, щороку присуджує премію «Банкнота року» і «Книга року», а також випускає власний журнал — «Ай-Бі-Ен-Ес Джорнал» (англ. «IBNS Journal»).
Другою за розміром організацією колекціонерів банкнот у світі є Товариство колекціонерів паперових грошей (англ. Society of Paper Money Collectors, SPMC, США; також засновано 1961). Товариство спеціалізується на дослідженні банкнот США і світу, сприяє публікації академічних монографій і каталогів, організовує наукові й освітні заходи і видає власний журнал «Пейпер мані» (англ. «Paper Money»).
У низці країн діють національні боністичні товариства і клуби: Німецькі колекціонери банкнот і цінних паперів (нім. Deutsche Geldschein- und Wertpapiersammler) об’єднує німецьких боністів і скрипофілів, Французька асоціація дослідження паперових грошей (франц. Association Française pour l'Étude du Papier-monnaie) — французьких боністів тощо.
У середовищі українських емігрантів боністи не мали власної організації, а входили до Союзу українських філателістів і нумізматів (діє з 1951 у США, видає власний журнал «Український філателіст», що, зокрема, публікує і статті з боністики).
В Україні боністика не є централізованою. Більшість колекціонерів є учасниками місцевих клубів (формалізованих або неформальних) або займаються колекціонуванням приватно. Упродовж останніх десятиліть унаслідок значного поширення інтернету й переходу до торгівлі колекційним матеріалом через онлайн-майданчики можливості для зустрічей колекціонерів скоротилися.
Значну роль у популяризації боністики в Україні відіграє вебсайт bonistika.net («Боністика-клуб», «БК»), заснований 2004 одеським колекціонером О. Гладковим (нар. 1978; тепер Україна) — один із найпопулярніших ресурсів із боністики у Східній Європі.
Український осередок — «Ай-Бі-Ен-Ес Україна» (IBNS Ukraine) — об’єднує порівняно невелику кількість колекціонерів. Він сприяє вивченню української грошової спадщини на міжнародному рівні, публікує власний онлайн-журнал.
Численні матеріали з боністики з часу заснування друкують журнали «Нумізматика і фалеристика» (Київ, з 1997), «Львівські нумізматичні записки» (Львів, з 2004) та збірник «Український нумізматичний щорічник» (з 2017).
У 1999–2000 Національний банк України видавав журнал «Українська нумізматика і боністика», у 2001 перейменований (зі збереженням наскрізної нумерації) у «Банкноти і монети України». Зі змінною періодичністю він виходив до 2015 (вийшло 19 випусків).
Література
- Angus I. Paper Money. London : Ward Lock, 1974. 132 p.
- Тхоржевський Р. Нариси історії грошей в Україні (з давніх часів до сучасності). Тернопіль : Вид-во Карп’юка, 1999. 238 с.
- Рябченко П. Ф., Бутко В. И. Полный каталог бумажных дензнаков и он России, СССР, стран СНГ (1769–1999 гг.) : в 3 т. Киев : Логос, 1999. Т. 2: Боны Украины 416 с.
- Харітонов Д. Українські паперові гроші, 1917-2005 = Ukrainian paper money, 1917-2005 : каталог. Київ : [б. в.], 2005. 112 c.
- Загреба М., Яценко С. Паперові гроші кінця ХІХ – початку ХХІ ст. в обігу України. Каталог. Київ : Логос, 2019. 520 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гірік С. І. Боністика // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боністика (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 01.09.2026
Нумізматика Колекціонування
