Міфологічна школа (релігієзнавство)
Міфологі́чна шко́ла — одна з двох головних течій у західній історіографії раннього християнства кін. 19 — поч. 20 ст. На противагу позиціям історичної школи заперечувала історичність (реальне існування) Ісуса Христа та стверджувала, що його образ є результатом міфотворчості.
Історична довідка
Тенденція до витлумачення Євангелій як міфологічного тексту була започаткована ще представниками раціоналістичної критики християнства 18 ст. — вільнодумцями й просвітниками Дж. Толандом, Г. С. Реймарусом, Ж. Мельє, Вольтером та ін.
Проте формування міфологічної школи уможливилося на підґрунті критичних висновків Тюбінгенської школи (надала перші взірці системної аргументації того, що Новий Завіт є літературним, а не історико-документальним твором; факт існування Ісуса Христа не підкріплено історичними джерелами 1 ст., а Ісус із Назарета як реальна постать мав мало спільного з Христом як об’єктом релігійної віри), зокрема доробку Д. Штрауса.
Засновниками міфологічної школи вважають філософів-просвітників, учених Ш.-Ф. Дюпюї (франц. Charles-François Dupuis, 1742–1809; Франція) і К. де Вольнея.
Серед відомих представників школи: філософ і теолог Б. Бауер, математик В. Б. Сміт (William Benjamin Smith, 1850–1934; США), літературознавець Г. Брандес, історик і журналіст Дж. М. Робертсон (англ. John Mackinnon Robertson, 1856–1933; Велика Британія), історик і філософ А. Древс, письменник і драматург А. Немоєвський (польськ. Andrzej Jan Niemojewski, 1864–1921; тепер Польща), філософ П.-Л. Кушу (франц. Paul-Louis Couchoud, 1879–1959; Франція) та ін.
Головні ідеї
Представники міфологічної школи посилалася на відсутність достовірних історичних свідчень про життя Ісуса Христа. Обстоювали погляд, що образ євангельського Ісуса, як і цілої низки інших персонажів, є суто міфологічним, а самі Євангелія — збіркою міфів. Оповіді про життя Ісуса, а особливо його чудеса, характеризували як запозичення з міфологічних сюжетів давніших релігій.
Для обґрунтування своєї позиції широко використовували античні та давньосхідні міфи; виявляли конкретні подібності між персонажами останніх і Христом. У підходах домінували: солярно-астральна теорія (див. Солярний культ, Астральний культ), яка пояснювала образ Христа і релігійні практики первісного християнства міфологічною інтерпретацією небесних явищ; уявлення про вплив на християнську міфотворчість східних релігій — різноманітних образів богів, що вмирають і воскресають (культи Осіріса, Адоніса, Діоніса, Таммуза тощо), які закорінені, своєю чергою, у давніших тотемічних віруваннях (див. Тотемізм), аграрних культах. Виділяли повторювані елементи життєписів богів і спасителів у давньосхідних релігійно-міфологічних системах (чудесне народження, втеча від переслідування і порятунок, творення див, самопожертва та ін.).
Поруч із тим «міфологісти» (більшість із яких були християнами) не виключали того факту, що елементами для міфотворення образу Ісуса в Євангеліях могли служити факти з життєпису якоїсь реальної тогочасної постаті. Вважали, що з бігом часу початковий образ Ісуса-божества все більше «олюднювали» (наділяли людськими рисами).
Міфологічна школа визнавала цінність і винятковість християнських морально-етичних норм, захищала перевагу християнства над іншими релігійними системами.
Значення
Представники міфологічної школи доклали помітний внесок у дослідження ідейно-теоретичних і міфологічних витоків раннього християнства, хоча лишили поза увагою інші важливі аспекти (соціальні, культурні, тощо) його ґенези та поширення в античному світі. Вказали на міфологічні складники змісту Нового Завіту. Проводили порівняльно-етнографічні, порівняльно-міфологічні розвідки. Проте їхній підхід до тлумачення христології був надто спрощеним, а чимало аспектів образу Ісуса Христа так і не вдалося пояснити міфологічними джерелами; критики вказували на довільне оперування фактами тощо.
Окремі висновки міфологічної школи вплинули на формування поглядів К. Маркса, Ф. Енгельса, а пізніше лягли в основу марксистсько-ленінської теорії походження християнства, радянської версії наукового атеїзму 1930–1970-х.
Публікації прихильників міфологічної школи спричинили появу широкого кола апологетичної богословської літератури.
Натепер більшість біблеїстів, істориків християнства, незалежно від їхніх світоглядних переконань, визнають історичне існування Ісуса.
Додатково
Серед інтерпретацій образу Христа як продукту солярно-астральних уявлень, аналога «сонячних божеств» Давнього світу — святкування його народження 25 грудня (період зимового сонцестояння, від якого приростає світловий день), почт із 12 апостолів (алюзія на 12 зодіакальних сузір’їв), воскресіння на третій день (початкова фаза молодого Місяця, який стає видимим третього дня), запозичення стародавньої символіки (хрест, німб, риба тощо).
Література
- Павленко П. Ю. Ісус Христос — постать історії. Біла Церква : Мустанг, 2002. 347 с.
- Дулуман Є. К. Християнство як світова релігія // Наука. Релігія. Суспільство. 2010. № 2. С. 224–243.
- Ehrman B. D. Did Jesus Exist?: The Historical Argument for Jesus of Nazareth. New York : HarperOne, 2013. 368 р.
- Павленко П., Колодний А. Міфологічна та історична школа в христології // Українська релігієзнавча енциклопедія : у 4 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2023. Т. 2. С. 345–346.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Колодний А. М. Міфологічна школа (релігієзнавство) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Міфологічна школа (релігієзнавство) (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.11.2025
