Музика, Ярослава Львівна

Музи́ка, Яросла́ва Льві́вна (уроджена Стефанович; 10.01.1894, с. Залізці, тепер селище Тернопільського району Тернопільської області, Україна — 23.11.1973, м. Львів, тепер Україна) — митець станкового та монументального малярства, станкової та книжкової графіки, емальєрного мистецтва та реставрації, громадський діяч. Член Асоціації незалежних українських митців (1931), член Спілки радянських художників України (1940). Племінниця С. Крушельницької.

Музика, Ярослава Львівна
Народження	10.01.1894
Місце народження	Залізці
Смерть	23.11.1973
Місце смерті	Львів
Місце поховання	Личаківський цвинтар
Напрями діяльності	образотворче мистецтво
Традиція/школа	Бойчукізм

Життєпис

Народилася в родині повітового судді. З дитинства зацікавилась мистецтвом.

1902 переїхала до м. Львова, відвідувала приватну малярську студію С. Батовського-Качора (1866–1946; тепер Україна). 1909 родина переїхала в помешкання у будинку Наукового Товариства ім. Шевченка по вул. Чарнецького (тепер вул. Винниченка, 26). У цьому будинку відвідувала майстерню І. Труша, познайомилась із художником М. Федюком, студентом-мікробіологом М. Музикою та літератором М. Кордасевичем. Від 1910 у цьому приміщенні працював М. Бойчук. Після відʼїзду митця до м. Києва зберігала його роботи.

Паралельно відвідувала заняття з рисунку та живопису у Вільній академії красних мистецтв (організована інженером Л. Підгородецьким 1912–1913; вул. Лісна 11, м. Львів) у художника-графіка В. Вітвіцького (1878–1948; тепер Польща). Після смерті батька займалася самоосвітою, в основі якої були нотатки розмов із М. Бойчуком.

1924 одружилась із М. Музикою.

Від 1924 працювала у відділі реставрації Національного музею у м. Львові (тепер Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького). Співпрацювала з реставратором і хранителем іконопису В. Пещанським, реставрувала ікони із запасників музею.

За рекомендацією І. Свєнціцького 1928 Музику направили на стажування до І. Грабара в Центральні науково-реставраційні майстерні у м. Москві. Після повернення до м. Львова передала до Національного музею колекцію ікон М. Бойчука, а пізніше — його «Пакет рисунків».

На початку 1930-х займалася організаційно-творчою діяльністю, разом із П. Ковжуном брала участь у створенні творчої організації — Асоціації незалежних українських митців (АНУМ). Від 1931 — голова АНУМ. Сприяла розгортанню виставкової та видавничої діяльності.

1935 розпочала навчання у приватній Академії сучасного мистецтва А. Льота в м. Парижі.

1935–1936 разом із П. Ковжуном опублікувала низку статей та нарисів про художників-бойчукістів, зокрема С. Налепинську-Бойчук, А. Іванову, О. Сахновську.

Влітку 1948 заарештована у Будинку творчості в м. Гурзуфі. 18.07.1949 засуджена за «приналежність до ОУН та співпрацю з нацистами» до 25 років виправно-трудових таборів із перебуванням поблизу м. Братська (тепер Росія).

Відбула шість років заслання. 06.06.1955 достроково звільнена. Після повернення з м. Тайшету (тепер Росія) 1957 поновлена як член Спілки радянських художників України. Поступово повернулась до творчої праці.

У період хрущовської відлиги 1960-х у помешканні-майстерні Музики збирались друзі-однодумці — художники М. Федюк, О. Кравченко, Г. Смольський (1893–1985; тепер Україна), О. Шатківський, історик І. Крип’якевич, мистецтвознавці В. Свєнціцька, літературознавець С. Щурат (1909–1990; тепер Україна). Художниця бувала в м. Києві, де зустрічалась із М. Глущенком, С. Колосом (1888; тепер Росія — 1969; тепер Україна), І. Вроною, О. Таранушенком, Б. Лобановським (1926; тепер Росія — 2002; Німеччина). Їздила до м. Москви, щоб поспілкуватись з А. Бегічевою та художницями-бойчукістками А. Івановою та О. Павленко.

Від середини 1960-х приятелювала з мистецтвознавцем О. Ріпко (1936; тепер Україна — 2023; Німеччина), яка вплинула на її рішення заповісти свої твори й колекцію ікон та робіт бойчукістів Львівській державній картинній галереї (тепер Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького, далі — ЛНГМ).

Мала персональні виставки-ретроспекції у Львівській державній картинній галереї (1968) та в Музеї українського мистецтва у м. Києві (1970, тепер Національний художній музей України).

Похована в родинному склепі на Личаківському цвинтарі.

08.11.1994 реабілітована (до 100-ліття від дня народження).

Творчість

Під впливом М. Бойчука вирішила навчатися мистецтва.

Захоплення іконописом із середини 1920-х не послабило малярських зацікавлень. Після навчання в м. Парижі взяла участь у груповій виставці, експонованій у приміщенні Промислового музею, з лідером формізму А. Пронашком (1888; тепер Україна — 1961; тепер Польща), письменником та графіком-неокласиком Б. Шульцом, представником «жидівського експресіонізму» Ф. Клейнманом (1897–1943; тепер Україна). Експериментальні твори художниці, малюнки на склі «Рибки», «Мушлі», «Раки», «Кукурудза» (усі — 1935) стали сенсацією мистецького життя м. Львова.

Інтерес до давньої української ікони, спілкування з М. Федюком та М. Осінчуком, що сповідували ідеї неовізантизму, конкретизовані й актуалізовані М. Бойчуком, визначили специфіку пластичного мислення художниці в 1930-х. Музика володіла технологією іконопису, вивчила концептуальні засади стилеутворення в пізньовізантійських та давньоукраїнських мозаїках і фресках, що дало змогу їй сформувати власну мистецьку манеру в малярстві, графіці та емальєрстві. У творах «Портрет чоловіка у вигляді ікони» (портрет М. Музики; 1924, ЛНГМ), «Старий з бородою» (1923), «Гуцул з люлькою» (1930-ті), «Коні» (1932, ЛНГМ), «Адам і Єва біля яблуні» (1932, ЛНГМ), екслібрисі А. Іванової (1932, ЛНГМ) відчутне узгодження концептуальних засад неовізантизму М. Бойчука з елементами авангардних напрямків (див. Авангардизм) першої третини 20 ст. — експресіонізму, футуризму, арт-деко та сецесіону.

Після повернення з трудового табору створила олійні полотна, графічні аркуші та монотипії, портрети М. Музики, В. Свєнціцької, Л. Левицького, М. Федюка, Лесі Українки («Ломикамінь»). У циклах «Люди-типи», «Козак-Мамай», «Сибірські нотатки» відображено період, проведений у таборах, представлено психологічні портрети жінок-арештанток.

У 1960-х створила серію живописних полотен, ліногравюр та дереворитів, емалевих мініатюр та малюнків на склі, з-поміж яких виділяються емалі циклу «Катерина» і «Родина» та мозаїчні композиції «Княгиня Ольга» та «Малий герой».

Останній творчий здобуток — лінографічний цикл «Символи Сковороди» (1969–1971) — використав поет І. Калинець для ілюстрації збірки поезій «Спогади про світ» (1971).

1984 відбулась посмертна вставка художниці у Львівській галереї мистецтв.

2000 Б. Возницький організував постійну експозицію «Колекція Ярослави Музики» у ЛНГМ (тепер не діє).

Твори художниці зберігаються в Національному художньому музеї України (м. Київ), Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького, Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького, приватних колекціях у м. Львові, м. Києві та за кордоном.

Нагороди та визнання

На честь художниці перейменовано вулицю у м. Львові та встановлено художньо-меморіальну дошку (1993, скульптор Е. Мисько) на фасаді будинку, де вона проживала.

Галерея

Твори Я. Музики
Старий з бородою. 1923. Фоторепродукція
Портрет чоловіка (М. Музики) у вигляді ікони. 1924. ЛНГМ.
Портрет старої жінки. 1920-ті. ЛНГМ.
Портрет чоловіка (М. Федюк) 1930-ті. ЛНГМ.
Адам і Єва під яблунею. 1932. ЛНГМ.
Екслібрис А. Іванової. 1932. ЛНГМ.
Родина. 1960-ті. Емаль. Приватна колекція.
Княгиня Ольга. 1967. Мозаїка. ЛНГМ.
Символи Сковороди. 1969-1971. ЛНГМ.

Додатково

У грудні 1948 М. Музика сховав твори М. Бойчука та його учнів, що зберігалися в родині, замурував роботи між дверима квартири і суміжного помешкання, оскільки передчував можливі обшуки.

Цитати

В. Сусак про стосунки між М. Бойчуком і Я. Музикою: «Вона часто відвідувала його житло у піддашші будинку, і, можливо, Бойчук доручав їй доглядати за квартирою, коли виїжджав зі Львова. Після Першої світової війни, коли він розпочав свою професорську діяльність в Українській Академії Мистецтва у Києві, стало зрозумілим, що Михайло Бойчук вже не повернеться до Львова, Ярослава зібрала те, що залишилось в майстерні і ретельно зберігала…».
Цит. за: Сусак В. Збережено Музикою // Михайло Бойчук: альбом-каталог збережених творів / Кер. проекту Т. Лозинський. Львів; Київ : Майстерня книги, 2010. С. 22.

Мистецтвознавець Віра Стецько : «Доля мисткині — яскравий приклад того, як не вміють (а чи не хочуть вміти!) у нас берегти і таланти, і пам’ять про тих, чия творчість — істинно-національна за змістом і духом, сучасна за формою і невтомна в пошуках нового»
Цит. за: Стецько В. Доля Ярослави Музики // Образотворче мистецтво. 1995. Ч. 1. С. 6–7.

Возницький Б.: «Ярослава Музика врятувала твори М. Федюка, М. Бойчука, М. Рудницького, В. Седляра, І. Падалки, А. Іванової…»
Цит. за: Возницька-Разінкова Л. Собор Бориса Возницького. Спогади. Роздуми. Дрогобич : Коло, 2019. С. 207.

Праці

Завдання консервації і реставрації // Мистецтво L` ART. 1932. Зош. 1. С. 19–20.
Павло Ковжук — товариш // Жінка. 1939. № 11–12 (червень). С. 5.
Ярослава Музика. Львів : Облполіграфвидав, 1968. 52 с.

Література

Ріпко О. Життя без початку і кінця // Наука і культура. Україна. 1987. Вип. 21. С. 422–431.
Стецько В. Доля Ярослави Музики // Образотворче мистецтво. 1995. Ч. 1. С. 6–7.
Арофікін В., Посацька Д. Каталог втрачених експонатів Національного музею у Львові. Київ; Львів : [б. в.], 1996. 102 с.
Ріпко О. У пошуках страченого минулого. Заповіт Ярослави Музики. Львів : Каменяр, 1996. С. 141–215.
Кравченко Я. Символи Григорія Сковороди та Михайла Бойчука у творчій долі Ярослави Музики // Образотворче мистецтво. 2008. № 4. С. 43–45.
Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. Київ : Оранта, 2010. С. 192–197.
Сусак В. Збережено Музикою // Михайло Бойчук: альбом-каталог збережених творів / Кер. проекту Т. Лозинський. Львів; Київ : Майстерня книги, 2010. С. 22.
Білокінь С. Табірний зошит Ярослави Музики // Студії мистецтвознавчі. 2011. Ч. 4. С. 144–150.
Українське образотворче мистецтво: імена, життєписи, твори (ХІ–ХХІ ст.) / Упоряд.: І. В. Голод, Я. О. Кравченко, Н. Б. Козак та ін. Харків : Факт, 2013. 720 с.
Шимчук Є. Призначення — природнє як небо: Ярослава Музика (10.01.1894–24.02.1973). Життя і творчість. Львів : КолірПро, 2016. 240 с.

Автор ВУЕ

Я. О. Кравченко

Покликання на цю статтю: Кравченко Я. О. Музика, Ярослава Львівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Музика, Ярослава Львівна (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.04.2025