Відлига хрущовська

«Відли́га», хрущовська відлига — умовна назва періоду другої половини 1950 — середини 1960-х в СРСР, пов’язана зі спробами десталінізації та хрущовськими реформами. Назва запозичена з однойменної повісті І. Еренбурга (1954). Публіцистичний термін «відлига» в широкому сенсі застосовується для окреслення процесів політичного, соціально-економічного, культурно-ідеологічного змісту.

Характеристика

Основними характеристиками «відлиги» були: послаблення тоталітарного режиму пізнього (повоєнного) сталінізму, ледь помітна лібералізація режиму і непослідовна поверхнева демократизація політичної системи.

За характером процесів періоду увиразнюють кілька етапів:

1953–1955 — перші ознаки лібералізації (окреслились після смерті Й. Сталіна); боротьба за владу; прихід до влади М. Хрущова; початок процесу політичної реабілітації;

1956–1957 — ХХ з’їзд КПРС, доповідь М. Хрущова «Про культ особи та його наслідки» (ключова подія періоду «відлиги»); процес десталінізації, лібералізації, реабілітації; демонтаж пам’ятників Й. Сталіну; перейменування топонімічних об’єктів, названих на честь Й. Сталіна; спроба виступу консервативно налаштованої владної опозиції; початок антирелігійної та антицерковної політики (1957);

1958–1961 — розгортання десталінізації; оновлення партійно-державного кадрового апарату; впровадження економічних реформ; посилення антицерковного наступу; засудження громадян за контрреволюційнй виступи;

1961–1964 — нова хвиля десталінізації; поступове консервування суспільно-політичних процесів; посилення утисків; поява «шістдесятників»; боротьба з незгодними.

Ознаками процесу були:

  • обережна критика новим лідером держави М. Хрущовим окремих рис сталінізму та поступовий їх перегляд; непослідовне розвінчування сталінізму та «культу особи»; незавершений осуд злочинів Й. Сталіна;
  • часткова десталінізація командно-адміністративної системи;
  • спроби реформування економіки в умовах командно-адміністративної системи;
  • часткова лібералізація політичного життя; послаблення контролю з боку партії та держави над усіма сферами життя;
  • демократизація суспільних відносин;
  • послаблення репресивного апарату;
  • часткова реабілітація жертв режиму;
  • частковий критичний перегляд минулого, особливо радянського періоду історії;
  • обмежена свобода слова, критика «помилок» і «прорахунків» режиму в межах регламентованої свободи слова;
  • скасування найодіозніших партійно-державних рішень;
  • відновлення норм законності;
  • перегляд принципів національної політики;
  • помірна децентралізація (розширення прав республік) тощо.

Наслідки

За умов панування бюрократії з’являлися перші ознаки самостійності, формувалися альтернативні політичні погляди громадян, утворювалися неформальні колективи. Спостерігалися нові процеси в соціально-економічній сфері. Її часткова модернізація була спрямована на подолання науково-технічного відставання СРСР. Це оприявнилось у зміцненні енергетичної бази за рахунок розширення капіталовкладень у виробництво засобів виробництва, піднесення продуктивності праці, реорганізації (непослідовної) управління економікою. Завдяки прискореному розвитку господарства вдалося досягти значних соціально-економічних результатів. Проте ці результати часто характеризувалися нетривалістю, трималися на волюнтаризмі і не були достатньо збалансованими. Ряд провальних реорганізаційних заходів в економіці, зокрема в аграрній галузі, спричинив нестабільність у політичній сфері. Загалом у галузі господарства оприсутнився половинчастий характер більшості реформ.

Здобутки в духовному житті не вплинули посутньо на позиції консерваторів у керівництві Радянського Союзу. Хоча ідеї «відлиги» знайшли подальший розвиток у моральній атмосфері, соціальні труднощі постійно спричинювали гостру соціальну боротьбу, котра зрештою вилилася в перегляд і критику основних принципів «відлиги».

Процеси лібералізації режиму спричинили масштабні суспільні зрушення, серед яких виокремлюються піднесення активності, особливо серед молоді, поява напівлегального руху «шістдесятників». Вони свідчили про перехід СРСР від тоталітарної політичної системи до ліберально-демократичної з перспективами розбудови громадянського суспільства. Однак особисті помилки глави держави призвели до падіння авторитету М. Хрущова і зумовили втрату ним політичного впливу. Заміна в жовтні 1964 М. Хрущова на Л. Брежнєва означала початок згортання «відлиги».

Додатково

«Відлига» — термін використано метафорично (від назви погодного явища: потепління погоди взимку чи навесні) для окреслення передчуття вагомих змін, руйнівних для існуючого режиму.

Література

  1. Баран В. К., Даниленко В. М. Україна в умовах системної кризи (1946—1980 рр.) Київ : Альтернативи, 1999. 304 с
  2. Політична історія України. ХХ ст.: у 6 т. Т. 6: Від тоталітаризму до демократії (1945–2002) / О. М. Майборода, Ю. І. Шаповал, О. В. Гарань та ін. Київ : Генеза, 2003. 696 с.
  3. Даниленко В. Політичні зміни в СРСР і Україні в період хрущовської «відлиги» // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. 2008. Вип. 14. С. 3–17. URL: http://resource.history.org.ua/publ/xxx_2008_14_3
  4. Тєвікова О. В. Десталінізація 1953–1964 років в Україні та її вплив на суспільний світогляд // Історична пам'ять. 2012. Вип. 27. С. 52–59. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ip_2012_27_8
  5. Юрій М., Алексієвець Л. Хрущовська «відлига» як відновлення самоідентифікації українського народу // Україна-Європа-Світ. Міжнародний збірник наукових праць. Серія: : Історія, міжнародні відносини. 2018. Вип. 21. С. 51–60. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ues_2018_21_7
  6. Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960–1980-х років. 2-ге вид., випр. і доповн. Kиїв : Кліо, 2019. 248 с.

Автор ВУЕ

П. В. Киридон

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Киридон П. В. Відлига хрущовська // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Відлига хрущовська (дата звернення: 15.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
17.05.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ