Лубенська фортеця
Лубе́нська форте́ця — комплекс оборонних споруд, пам'ятка археології, м. Лубни Полтавської області, Україна.
Зміст
Розташування і складники
Міститься в історичному центрі міста на високому узгір'ї правого берега р. Сули в оточенні глибоких ярів і балок, по яких протікали струмки. Складниками оборонної системи були три земляні укріплення (Малий замок, Великий замок, Город), розміщення і конфігурація яких зумовлені складним гористим рельєфом місцевості.
Історична довідка
Дерев'яно-земляні укріплення збудовано 1589, ймовірно на місці і з використанням залишків оборонних споруд міста часів Давньої Русі. Засноване тоді ж нове місто названо Олександровим на честь власника, канівського старости князя Олександра Вишневецького (1560–1594; тепер Україна). 1591 місту надано Магдебурзьке право. Назва міста не прижилася і його по-старому називали Лубнами. Замок власників міста і краю (так званої Лубенщини князів Вишневецьких) розбудовував князь Я. Вишневецький. Він спорудив у ньому свій дерев'яний палац, пишнота якого вражала сучасників, що зафіксовано у писемних джерелах. Тоді система фортифікацій вже мала тридільну структуру. Оборонні огорожі складалися з земляних оборонних валів, сухих ровів, дерев'яних палісадів та 15 башт.
Під час Хмельниччини Вишневецькі втратили маєтності в Лівобережній Україні, серед них і м. Лубни. Замок і прилеглі укріплення стали захищати місто — центр Лубенського козацького полку (1648–1781). Ці укріплення у 1750-х зазнали модернізації за проєктом інженера-полковника Д. Дебоскета (1703; тепер Німеччина — 1785; тепер Естонія): споруджено правильних форм бастіони й редани, валганг у Малому й Великому замках, із широким сухим ровом і гласисом із західного боку Города. Крутосхили, звернені до р. Сули, були обставлені лише дерев'яними рогатками. У такому вигляді укріплення існували до 1805, хоча наприкінці 18 ст. фортеця остаточно втратила військове значення. Проєктом перепланування м. Лубен, затвердженим 1805, передбачалося ліквідувати всі земляні вали (реалізовано частково з огляду на складний рельєф місцевості).
Характеристика
У середині 18 ст., як свідчить план 1745 інженера-прапорщика О. Рігельмана (1720; тепер РФ — 1789; тепер Україна), Лубенська фортеця тридільної структури включала великий нерегулярний у плані Город на горішньому плато. Його оборонна огорожа йшла краєм рельєфу. До Города прилягав прямокутний у плані дуже видовжений Великий замок, до якого прилягав квадратного плану з чотирма реданами Малий замок, який тоді називали штерншанцем. Ці укріплення мали брами: Микільську, Пирятинську, Водяну, Подільську, Пречистенську, Миргородську, Замкову, Полковницьку, Лубенську, Броварську. Окрім цих 10 брам, було ще кілька малих хвірток. На Пирятинській брамі стояла восьмигранна дерев'яна башта. Укріплення тоді вже були переважно земляними, без застарілих дерев'яних палісадів і башт. Загальний периметр оборонних ліній сягав 3,5 км.
Дотепер на місцевості добре простежуються залишки земляних укріплень городища над р. Сулою. Місцеві топоніми зберегли пам'ять про давні укріплення у назвах вулиць Верхній Вал і Нижній Вал.
Значення
Лубенська фортеця має військово-історичне значення як втілення автохтонних українських традицій оборонного будівництва на теренах Лівобережної України.
Література
- Вечерський В. Плани міст Лівобережної України XVII–XVIII ст. як джерела вивчення містобудівного розвитку // Архітектурна спадщина України : в 5 вип. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1996. Вип. 3. Ч. 1. С. 105–121.
- Вечерський В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. С. 208–209.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : [б. в.], 2011. С. 102–104.
- Ленченко В. Місто Лубни за планом 1746 року // Український археографічний щорічник. 2012. Вип. 16–17. С. 85–89.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Лубенська фортеця // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Лубенська фортеця (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.04.2025
