Лиман (гирло річки)

Лима́н (від грец. λιμήνгавань, бухта) — витягнута мілководна затока зі звивистими в плані невисокими берегами біля впадінні річки в море.

Лимани Північно-Західного Причорномор'я, Україна
Добування лікувальної грязі в Куяльницькому лимані, Одеська обл.
Портові споруди в пониззі Сухого лиману, Одеська обл.
Дніпровсько-Бузький лиман, Чорне море, Україна

Характеристика

Лимани утворюються, коли море затоплює пригирлові ділянки рівнинних річок або прибережні зниження сушібалки — унаслідок певного осідання прибережних її частин. Лимани бувають відкриті в бік моря й закриті.

Закриті лимани відокремлює від моря коса, або пересип, повністю або зі збереженням вузької протоки (гирла). Закриті лимани ще називають лиманними озерами.

Відкриті лимани мають постійний водообмін із морем, відносно сталу площу акваторії.

Закриті лимани живляться водами річок, що в них впадають, а також завдяки інфільтрації морської води. Їхні розміри змінюються, оскільки залежать від водності річок, випаровування, сезону року тощо.

Для лиманів характерними є відклади дрібнозернистого піску, алевриту і глини, а також нерідко й органічної речовини, яка може давати початок покладам горючих сланців, вугілля, нафти. Через малий притік прісних річкових вод і посушливий клімат солоність води закритих лиманів значно підвищується, у них осідають солі, накопичуються солевмісні мулисті відклади — грязі, які можуть застосовувати як лікувальний засіб.

Лимани України

Лимани в Україні є на узбережжях Чорного і Азовського морів. Їхні назви часто збігаються з назвами річок, що їх живлять. Серед відкритих лиманів — Дніпровсько-Бузький (найбільший в Україні), Дністровський, Березанський, які сполучені з Чорним морем; Міуський та Утлюцький, сполучені з Азовським морем.

Значна кількість закритих лиманів відчула на собі антропогенне втручання й перетворення. Лимани Дунай-Дністровського межиріччя Сасик, Джаншейський та Малий Сасик утворювали Сасикський лиманний комплекс. У другій половині 20 ст. Сасик було відокремлено від моря і перетворено на водосховище. На лиманах Дністровсько-Дніпровського межиріччя створено штучні канали для сполучення з Чорним морем. Зокрема, лимани Сухий та Малий Аджалицький забезпечують діяльність портів міст Чорноморська та Южного. Тилігульський лиман використовують для потреб рибного господарства, у Хаджибейський лиман скидають стічні води м. Одеси.

У грязелікуванні використовують ресурси Будацького, Тилігульського та Куяльницького лиманів, на яких побудовано оздоровчі заклади.

Література

  1. Розенгурт М. Ш. Гидрология и перспективы реконструкции природных ресурсов Одесских лиманов. Киев : Наукова думка, 1974. 213 с.
  2. Тимченко В. М. Эколого-гидрологические исследования водоемов северо-западного Причерноморья. Киев : Наукова думка, 1990. 240 с.
  3. Гопченко Е. Д., Лобода Н. С. Водные ресурсы северо-западного Причерноморья (в естественных и нарушенных хозяйственной деятельностью условиях). Киев : КНТ, 2005. 188 с.
  4. Иванов В. А., Миньковская Р. Я. Морские устья рек Украины и устьевые процессы. Севастополь : ЭКОСИ-Гидрофизика, 2008. 806 с.
  5. Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології. 2-ге вид., допов. і перероб. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2008. 255 с.
  6. Шуйский Ю. Д., Выхованец Г. В. Природа причерноморских лиманов. Одесса : Астропринт, 2011. 276 с.

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Лиман (гирло річки) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Лиман (гирло річки) (дата звернення: 18.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
10.08.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ