Гільдебрандт, Йоганн Лукас фон

Йоганн Лукас фон Гільдебрандт.
Портрет роботи Якова ван Шуппена 1720 р.

Гільдебрандт, Йоганн Лукас фон (Hildebrandt, Johann Lucas von)
Народження	14.11.1668
Місце народження	Генуя
Смерть	16.11.1745
Місце смерті	Відень
Місце поховання	Відень, Святого Стефана собор у Відні
Місце діяльності	Австрія
Напрями діяльності	архітектура
Традиція/школа	бароко

Палац князя Шварценберга у м. Відні

Церква Святого Петра у м. Відні. Головний фасад

Гі́льдебрандт, Йога́нн Лу́кас фон (нім. Hildebrandt, Johann Lucas von; 14.11.1668, м. Генуя, тепер регіон Лігурія, Італія — 16.11.1745, м. Відень, Австрія) — військовий інженер, архітектор, представник бароко, автор низки споруд у Центральній Європі.

Життєпис

Народився у сім’ї німця, капітана армії імперії Габсбургів; мати була італійкою. 1682 переїхав до м. Рима й там навчався у архітектора К. Фонтана (1638; Швейцарія — 1714; тепер Італія). Під час перебування у м. Римі на формування його професійних уподобань вплинула творчість партнера К. Фонтана Дж. Л. Берніні, а також Ф. Борроміні. Від 1693 самостійно працював як архітектор, повернувшись до м. Генуї. 1695–1696 служив військовим інженером в армії Габсбургів під командуванням принца Євгенія Савойського, котрий надалі підтримував архітектора, а той виконував його замовлення. Імовірно, за сприяння принца 1696 переїхав до м. Відня і від 1697 став працювати там як архітектор, проєктуючи палаци аристократів. Від 1698 — імперський радник, від 1700 — імперський придворний інженер, від 1723 — перший придворний архітектор; на цій посаді став наступником Й. Б. Фішера фон Ерлаха. Виконував державні замовлення, зокрема щодо спорудження адміністративних будівель у комплексі споруд Гофбурга (див. Гофбург, Імператорський форум у Відні), а також замовлення князя-єпископа Вюрцбурга і Бамберга, імперського віце-канцлера Ф. К. фон Шенборн-Бухгайма (1674–1746; тепер Німеччина). Консультував спорудження Вюрцбурзької резиденції (див. Вюрцбурзька резиденція з придворними садами та Резиденційною площею).

Діяльність

Провідний архітектор австрійського бароко, яке належить до динамічного напряму цього загальноєвропейського стилю. Спеціалізувався на створенні міських та заміських палаців, палацово-паркових ансамблів (Нижній і Верхній Бельведер у Відні), парадних сходів у цих палацах, а також церков (церква Святого Петра у Відні), каплиць (каплиця Кафедрального собору Святого Миколи у м. Трнаві, тепер Словаччина). Використовував складні геометричні форми, зокрема центричні восьмикутні, овальні й еліптичні у плані, вигнуті та увігнуті фасади, а також скульптурні композиції та активну поліхромію. Був молодшим колегою і конкурентом Й. Б. Фішера фон Ерлаха, котрий спирався на підтримку імператорів, послідовно, Леопольда І Габсбурга, Йосифа І, Карла VI Габсбурга, а Гільдебрандт — на підтримку принца Євгенія Савойського. Творче суперництво двох зодчих сформувало оригінальну барокову стилістику забудови столичного м. Відня як важливого складника європейського культурного простору.

Серед понад 40 творів найважливіші (більшість у м. Відні):

палац князя Шварценберга 1697–1723;
палац принца Євгенія Савойського у м. Рацкеве (тепер Угорщина) 1701–1702;
церква Святого Петра 1702;
палац Ауерсперг 1706–1710;
палац графів Кінських 1713–1726;
палаци принца Євгенія Савойського Нижній Бельведер 1714–1716 та Верхній Бельведер 1721–1723;
палац Мірабель у м. Зальцбурзі 1721–1727;
корпус Імперської канцелярії палацу Гофбург 1723–1730;
каплиця Кафедрального собору Святого Миколи у м. Трнаві (тепер Словаччина) 1739–1741.

Визнання

Нобілітований імператором як імперський лицар 1720. Іменем Гільдебрандта 1894 названо вулицю у Відні. Його витвори у Відні є складниками пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Відня історичний центр».

Галерея

Усі фотографії — Вечерського В. В. (2009)

Церква Святого Петра у м. Відні
Церква Святого Петра у м. Відні. Інтер’єр
Палац Ауерсперг у м. Відні
Палац графів Кінських у м. Відні
Палац принца Євгенія Савойського
Нижній Бельведер у м. Відні
Палац принца Євгенія Савойського
Верхній Бельведер у м. Відні
Палац Мірабель у м. Зальцбурзі
Корпус Імперської канцелярії палацу Гофбург у м. Відні
Каплиця Кафедрального собору Святого Миколи у м. Трнаві

Джерела

UNESCO World Heritage Centre: Historic Centre of Vienna // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/1033

Література

Grimschitz B. Johann Lukas von Hildebrandt. Wien : Herold, 1959. 252 p.
Лібман М. Деякі особливості архітектури барокко в Середній та Східній Європі // Українське барокко та європейський контекст. Київ : Наукова думка, 1991. С. 23–29.
Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 182–183.
Вечерський В. В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 169.
Kluckert E. Art and Architecture in the Seventeenth and Eighteenth Centuries, Baroque and Rococo // Vienna: Art and Architecture. Vienna : H. F. Ullmann, 2008. P. 44–143.
Stephan P. Das Obere Belvedere in Wien. Architektonisches Konzept und Ikonographie. Das Schloss des Prinzen Eugen als Abbild seines Selbstverständnisses. Wien : Böhlau, 2010. 240 s.
Mader-Kratky A., Jahn P. Johann Lucas von Hildebrandt (1668–1745). Barockarchitekt in Mitteleuropa. Petersberg : Michael Imhof Verlag, 2025. 496 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Гільдебрандт, Йоганн Лукас фон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гільдебрандт, Йоганн Лукас фон (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.03.2026