Свободи громадянські

Свобо́ди громадя́нські — гарантовані законом можливості взаємовідносин людини, влади і громадського суспільства, за яких гілки влади та їхні інституції мають забезпечувати право на волю, свободу слова й думки.

Характеристика

В інтегративній доктрині волі виділяють такі її структурно-функціональні ідеї-принципи: особиста свобода, недоторканність особи, незалежність, свобода думки, свобода слова та вільного спілкування і висловлювання поглядів, свобода дії (недопустимість позазаконного примусу), свобода вільної творчої діяльності.

Свобода — юридична можливість вільної людини поводитись відповідно до своїх волевиявлень, робити все, що не заборонено законом і не завдає шкоди правам і свободі інших людей. Право є мірою й засобом забезпечення волі та свободи людини.

Свобода думки — іманентне абсолютне природне право людини на вільнодумство, яке неможливо заборонити чи регулювати законом.

В юридичній площині вільнодумство передбачає право безперешкодно дотримуватися своїх поглядів: лат. cogitationum poenam nemo luit — нікого не карають за думки.

Свобода слова — засіб реалізації права на свободу думки, законодавчо гарантоване в демократичному суспільстві право на вільну демонстрацію свого світогляду, висловлювання ідей, теорій, доктрин, концепцій думок, критики думок інших без обмежень засобами цензури й незаконних переслідувань.

Свобода думки є абсолютною константою природного права, натомість свобода слова, яку реалізовують через усне чи писемне мовлення, не повинна безпідставно обмежувати права і свободи інших людей, принижувати їхню честь, гідність та репутацію, не поєднуватися з розповсюдженням неправдивої інформації, не мати ознак заклику до суспільно небезпечних, шкідливих чи злочинних дій. Свобода слова не може бути абсолютною, може обмежуватись правом у виважених параметрах досягнення балансу приватних і публічних інтересів.

Тлумачення в міжнародному праві

У ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 зазначено: «Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов’язується поважати і забезпечувати всім, хто перебуває у межах її території та під її юрисдикцією, права, визнані в цьому Пакті, без будь-якої різниці щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження й іншої обставини».

У Загальній декларації прав людини 1948, прийнятій і проголошеній резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10. 12. 1948 визначено, що «всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах», «вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства» (ст. 1), «всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом» (ст. 7).

Застосування в українському праві

Згідно зі ст. 21 Конституції України «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними».

Згідно з ст. 31 Конституції України кожному гарантована таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, для запобігання злочину чи з’ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Значення

Рівність є основним принципом правової держави та головним концептом системи прав громадянських. У правовій державі не може бути привілеїв чи обмежень у правах і свободах за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками.

Додатково

У справі «Праґер і Обершлік проти Австрії» (англ. Prager and Oberschlick v. Austria) Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода слова в тому вигляді, як вона гарантована п. 1 ст. 10 Конвенції, «головна опора демократичного суспільства і є основоположною умовою, яка слугує його прогресу та самореалізації кожного індивідуума». Її застосовують не тільки до прийнятної інформації чи ідей, а й до того, що ображає, шокує чи змушує хвилюватися. Такі вимоги плюралізму, толерантності та ліберальності, без яких немає демократичного суспільства.

У справах Лінгенса (англ. Lingens v. Austria) та «Йорсильд проти Данії» (англ. Jersild v. Denmark) Європейський суд з прав людини зазначив, що під захист Конвенції підпадають також оцінні судження, істинність яких перевірити неможливо. Щодо оцінних суджень закон не може вимагати фактів, їх розглядають у контексті переслідуваної мети, що не повинна сприяти розпалюванню заборонених законом дій.

Джерела

1. Конституція України: чинне законодавство станом на 01 січня 2020 р. Київ : Норма права, 2020. 100 с.
2. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text
3. Загальна декларація прав людини // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text

Література

1. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні. Київ : Правова єдність, 2008. 350 с.
2. Богдан І. А. Право працівника на творчість та його захист. Київ : Норма права, 2021. 176 с.
3. Кучук А. Свобода вираження поглядів та захист репутації у практиці Європейського суду з прав людини // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2021. № 3. С. 39–44. URL: https://repository.sspu.edu.ua/items/228d7314-a643-4db2-a829-1c930a9e9ab8
4. Тертишник В. М. Права і свободи людини. Київ : Алерта, 2022. 432 с.
5. Андрущенко О. П. Права людини на перехресті цивілізацій: концептуалізація, методологія та футурологія. Харків : Право, 2025. 208 с.

Автор ВУЕ

В. М. Тертишник

Покликання на цю статтю: Тертишник В. М. Свободи громадянські // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Свободи громадянські (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.03.2025