Філіація

Філіа́ція (фр. filiation, лат. filiatio — родова спадкоємність) — набуття невід’ємного, стійкого, політико-правового зв’язку особи з конкретною державою, який зумовлює наявність у них взаємних прав, свобод та обов’язків за народженням (див. Громадянства набуття).

Зміст

1 Загальна характеристика
2 Міжнародні договори
3 Філіація в Україні
4 Джерела
5 Автор ВУЕ

Загальна характеристика

Найрозповсюдженіший спосіб набуття громадянства, визнаний у законодавстві абсолютної більшості країн (переважна більшість набуває громадянство саме за народженням). При набутті громадянства за народженням враховують принцип «права крові» (лат. jus sanguinis) і принцип «права ґрунту» (лат. jus soli) — факт народження в межах державної території.

Міжнародні договори

Відповідно до частини 3 ст. 24 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16.12.1966 (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973 № 2148-VIII): кожна дитина має право на набуття громадянства; у частині 1 ст. 1 Конвенції про скорочення безгромадянства від 30.08.1961 (набула чинності для України 23.06.2013) регламентовано: кожна договірна держава надає своє громадянство народженій на її території особі, яка в іншому разі була б апатридом (див. Апатриди). Таке громадянство надають при народженні в силу закону або при порушенні перед належним органом влади клопотання відповідною особою або від її імені в порядку, встановленому національним законодавством. За умови дотримання передбачених у Конвенції положень жодне подібне клопотання не може бути відхилене.

Безпосередній стосунок до філіації має частина 3 ст. 1 Конвенції: дитина, народжена у шлюбі на території договірної держави, мати якої мала громадянство цієї держави, набуває цього громадянства при народженні, якщо інакше вона була б апатридом.

Філіація в Україні

У ст. 7 Закону України «Про громадянство України» від 18. 01. 2001 № 2235-III із змінами станом на 12. 01. 2023 встановлено: особа набуває громадянство України за народженням, якщо батьки або один із батьків на момент її народження були громадянами України.

Філіація як підстава набуття громадянства України є визначальною при врегулюванні питань, пов’язаних із набуттям дітьми громадянства України внаслідок усиновлення, що передбачено ст. 11 Закону України «Про громадянство України». При цьому основоположним юридичним фактом є те, що усиновлення здійснюють громадяни України або подружжя, один із якого є громадянином України, а інший — особою без громадянства чи подружжям, один з якого є громадянином України, а інший — іноземцем.

Ст. 12 Закону України «Про громадянство України» регламентує порядок набуття громадянства України внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров’я, заклад освіти або інший дитячий заклад, дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю. Найважливішими обставинами, які враховують при набутті громадянства за цими підставами є те, що опікуном /піклувальником призначено громадянина України або осіб, одна з яких є громадянином України, чи один із батьків-вихователів /прийомних батьків є громадянином України.

Це ж стосується набуття громадянства України недієздатною особою внаслідок встановлення над нею опіки громадянина України (ст. 13 Закону України «Про громадянство України») та процесу набуття громадянства України дитиною у зв’язку з перебуванням у громадянстві України її батьків чи одного з них (ст. 14 Закону України «Про громадянство України»).

Безпосередній вплив принципу «права крові» простежено в набутті громадянства України внаслідок визнання чи встановлення факту батьківства чи материнства (ст. 15 Закону України «Про громадянство України»).

Ст. 7, 11–15 Закону України «Про громадянство України» відповідають ст. 4 Конвенції про скорочення безгромадянства, де зазначено: договірна держава надає своє громадянство особі, народженій не на її території, яка в іншому разі була б апатридом, якщо під час її народження хтось із батьків мав громадянство цієї держави. Якщо батьки мали різне громадянство, питання про набуття особою громадянства батька або матері вирішують національним законодавством договірної держави. Надання громадянства відбувається при народженні в силу закону.

Відповідно до Європейської конвенції про громадянство від 06.11.1997 (ратифікована з застереженням та заявою Законом України «Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство» № 163-V від 20.09.2006 ): кожна держава-учасниця передбачає у своєму внутрішньодержавному праві, що її громадянство за законом набувають такі особи:

a) діти, один із батьків яких на час народження дітей має громадянство держави-учасниці, за винятком будь-яких випадків, передбачених у внутрішньодержавному праві для дітей, які народилися за межами держави. Стосовно дітей, батьківство яких встановлюють шляхом визнання, у судовому порядку або шляхом подібних процедур, кожна держава-учасниця може передбачити процедуру набуття громадянства, визначену внутрішньодержавним правом;

б) знайдені на її території немовлята, які інакше стали б особами без громадянства.

Конвенція зобов’язує кожну державу-учасницю передбачити у своєму внутрішньодержавному праві набуття громадянства народжених на її території дітей, які при народженні не набувають іншого громадянства. При цьому регламентовано, що таке громадянство надають:

a) за законом при народженні;

б) дітям, які є особами без громадянства, на заяву, подану до відповідного органу безпосередньо дитиною чи від її імені у спосіб, встановлений внутрішньодержавним правом держави-учасниці. Така заява може бути подана за умови законного та постійного проживання заявника на її території упродовж періоду, який не перевищує п’ять років і безпосередньо передує поданню заяви.

Джерела

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
Про громадянство України: Закон України № 2235-III від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 13. Ст. 65. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text
Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство: Закон України від № 163-V від 20 вересня 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. 2006. № 45. Ст. 437. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/163-16#Text
Про приєднання України до Конвенції про скорочення безгромадянства: Закон України № 22-VII від 11 січня 2013 р. // Відомості Верховної Ради. 2014. № 10. Ст. 100. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/22-18#Text
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text