Георгій Афонський

Св. Георгій Афонський, фреска, 12-13 ст., монастир Ахтала, Вірменія

Гео́ргій Афо́нський (Георгій Атонелі, Георгій Святогорець; груз. გიორგი ათონელი), Георгій Мтацмінделі (груз. გიორგი მთაწმინდელი), Георгій Іверський (точна дата народження невідома, ймовірно березень 1009, містечко Тріалеті, тепер регіон Квемо-Картлі, Грузія — 29.06.1065, м. Константинополь, тепер м. Стамбул, Туреччина, за ін. версією — м. Афіни, тепер Греція; похований у монастирі Івірон на г. Афон) — релігійний, політичний і культурний діяч, історик, автор духовних творів, перекладач, святий Грузинської православної церкви.

Георгій Афонський (გიორგი ათონელი)
Народження	1009
Місце народження	Тріалеті
Смерть	29.06.1065
Місце смерті	Константинополь
Місце поховання	Афон (Свята Гора)
Alma mater	Константинопольська вища школа
Місце діяльності	Грузія, Візантія, Афон (Свята Гора)
Напрями діяльності	релігія, духовна література, організація монастирського і церковного життя
Традиція/школа	православ'я

Життєпис

Походив зі знатної родини. Освіту з 7-річного віку отримав у монастирях, зокрема виховувався у монастирі Хахулі (тепер не діє, Туреччина).

1022 під опікою дядька відбув до м. Константинополя, де вивчав грецьку мову та богослов’я у Константинопольській (Магнаврській) вищій школі. 1034 повернувся до монастиря Хахулі, де прийняв чернечий постриг.

Деякий час мешкав у Сирії (з 1036, на Чорній горі поблизу м. Антіохії), здійснив паломництво в м. Єрусалим (1039). 1040 оселився на Афоні, вступив до грузинського Іверського монастиря (тепер грецький монастир Івірон). Від 1044 — настоятель (ігумен) обителі.

У 1050-х прибув до Антіохійського патріарха, щоби відвести звинувачення Грузинської православної церкви в єресі, довести апостольське походження Церкви та канонічність її автокефалії.

Відмовився прийняти пропозицію царя Баграта IV (1027–1072) очолити Грузинську церкву, але погодився докласти зусиль до її реформування. З цією метою бл. 1058 прибув до Грузії, де упродовж 5 років залагоджував внутрішньоцерковні та церковно-державні справи.

При поверненні на Афон зупинився 1065 в м. Константинополі для участі у богословському диспуті (на запрошення імператора Костянтина X Дуки). Помер дорогою до Святої Гори.

Діяльність

Виявив непересічні організаційні здібності. Відбудував і реорганізував Іверський монастир на Афоні, перетворив його на один із важливих осередків грузинської культури. Сприяв організації освіти своїх співвітчизників на Афоні.

Захисник і подвижник Грузинської православної церкви. З опертям на середньовічні грузинські джерела захищав перед патріархом Антіохії (бл. 1057) свідчення про подорож апостола Андрія Первозваного до давньої Колхіди та історичних терен Картлі. Переконав патріарха Феодосія визнати автокефалію Грузинської церкви.

Посів помірковану позицію у ставленні до Римської церкви після Великого розколу 1054. Був одним із небагатьох церковних діячів, хто засудив непримиренну позицію Михайла Керуларія.

Переклав грузинською низку книг Біблії (зокрема, Євангелія, Дії святих апостолів та ін.)., здійснив редакцію на основі співставлення з грецькими джерелами інших біблійних книг.

Доклав вагомий внесок у агіографію грузинських святих, екзегетику, гімнографію, літургіку, церковне право. Укладені ним «Житія наших блаженних отців…» («ცხოვრება ნეტარისა მამისა ჩუენისა იოანესი და ეფა იოანესი და ეფფა ეფა ჳმესი და უწყებაჲ ღირსისა მის მოქალაქობისა მათისაჲ»; після 1040) вважають найважливішим оригінальним твором діяча, що присвячений його афонським попередникам, містить художній літопис історії Іверського монастиря.

Залишив як власні оригінальні твори, так і переклади з грецької (назагал близько 60), що збагатили грузинську літературу. Переклав твори Василія Великого, Афанасія Великого, Івана Дамаскина, Григорія Нисського та ін. знакових представників східної патристики, духовні гімни, псалми, синаксари.

Визнання

Визнаний одним із найвпливовіших церковних діячів середньовічної Грузії. Георгія Афонського найчастіше характеризують як важливого посередника у міжкультурній взаємодії Візантії та Грузії. Його літературна спадщина, поширення візантійської культури на батьківщині сприяли піднесенню грузинської культури в наступні століття.

Канонізований Грузинською православною церквою. Пам’ять святого вшановують 10 липня (27 червня).

На честь діяча названо вулицю в м. Тбілісі.

Література

Toumanoff C. Christian Caucasia between Byzantium and Iran: New Light from Old Sources // Traditio. 1954. Vol. 10. Р. 109–189.
კეკელიძე კ. ქართული ლიტერატურის ისტორია : 6 ტ. თბილისი : საბჭოთა საქართველო, 1960–1982.
Вачнадзе М., Гурули В., Бахтадзе М. История Грузии (с древнейших времен до наших дней). Тбилиси : Тбилисский государственный университет, 1993. 172 с.
მაჭარაშვილი გ. წმიდა გიორგი ათონელი და კათოლიციზმი. თბილისი : [w. p.], 2007. 39 p.
ბარამიძე რ. ენციკლოპედია «საქართველო» : 4 ტ. თბილისი : რედაქცია, 2012. ტ. 2. Р. 29–30.
Speake G. A History of the Athonite Commonwealth: The Spiritual and Cultural Diaspora of Mount Athos. Cambridge : Cambridge University Press, 2017. 294 р.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Георгій Афонський // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Георгій Афонський (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.10.2023