Відчуження політичне

Відчу́ження політи́чне — історично обумовлений процес відторгнення від людини її сутнісних якостей і продуктів її діяльності й перетворення їх на незалежні від неї, ворожі, такі, що поневолюють її саму.

Це втрата зв’язку між державою та суспільством, між особою і владою в рамках політичного простору, яка супроводжується комбінацією складних почуттів (незадоволення, безсилля, розчарування), а також процесами дистанціювання та віддалення в суспільстві.

Історична довідка

Уперше процес духовного відчуження розглянув у концепції «абсолютного духу» Г. Гегель.

Ж.-Ж. Руссо побачив у відчуженні політичний складник. У його теорії політичне відчуження виражається у відторгненні від індивіда його «природнього права» на здійснення влади й керування власним буттям і укладається у факті існування держави, уряду, представницького депутатства. Сутнісною причиною такого положення оголошується виникнення суспільного інституту приватної власності й пов’язаного з ним наростання людської нерівності (зокрема й політичної). Шлях подолання політичного відчуження — установлення державних форм безпосередньої демократії, здатної повернути владні функції, що споконвічно належали індивіду.

К. Маркс у цьому зв’язку вважав державу посередником між людиною та її волею, вказуючи головною причиною політичного відчуження існування антагоністичних суспільних відносин (див. Антагонізм соціальний), проявом яких в умовах панування буржуазного способу виробництва виступає відчуження товарне (матеріально-економічне). Видами товарного відчуження К. Маркс називав відчуження від людини знаряддя й продукту її праці, власності. В умовах сучасної цивілізації люди для спілкування один з одним узагалі звертаються до послуг посередників — мови, грошей, права тощо.

На противагу марксистському погляду для подолання реального економічного відчуження західні дослідники висунули ідею «системи участі» (у володінні й розподілі прибутку), а відчуження політичного — участі (співучасті) у процесі вироблення, прийняття й здійснення державних рішень усіма громадянами (через загальне виборче право й право референдуму, комунальне керування).

Втіленням політичного відчуження у державі, за М. Вебером, виступає її надмірна бюрократизація. Однак повне подолання політичного відчуження, як відчуження владних функцій та інститутів від людини, недосяжне в найближчому історичному майбутньому.

За термінологією Ю. Габермаса, відчуження політичне — порушення репродукції політичної влади, що викликається втратою мотивації учасників життєвого світу до її легітимації.

Класифікація

Класична класифікація видів:

• відчуження екзистенціональне (буттєве, сутнісне);
• відчуження культурне;
• відчуження політичне;
• відчуження економічне та ін.

Основні причини

Причини відчуження політичного прийнято розглядати з позиції суспільства та влади. Основні причини відчуження політичного з боку влади:

• бюрократичні настрої;
• делегування;
• політичний фетишизм;
• самоосвячення.

Причини відчуження політичного з боку суспільства:

• відчуття незадоволення владою;
• відсутність підтримки з боку влади;
• втрата мотивації до легітимації чинної влади;
• низький рівень політичної культури.

Наслідки

Комплекс причин відчуження політичного призводить до таких наслідків:

• відносна депривація (відсутність змоги задовольняти деякі свої основні психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу);
• екстремістські (див. Екстремізм) рухи;
• політична маргіналізація;
• абсентеїзм політичний тощо.

З погляду інтенсивності протікання процесу політичне відчуження може бути латентним і активним. Латентне відчуження — прихований етап протікання вказаного процесу, форма відчуження, на якій в індивідів зароджується й осмислюється неприйняття певних політичних процесів, лідерів, організацій; починається внутрішній процес самовідторгнення від політичного поля. Політичне відчуження в ранніх латентних формах прояву можна зупинити, уникнувши наступної логічно послідовної форми прояву — активної. Активна форма прояву характеризується швидким розвитком, масовістю, політичним радикалізмом. Основний прояв відчуження для цієї форми — протидія, уґрунтована на втраті внутрішнього зв’язку з об’єктом відчуження. Активну форму політичного відчуження через радикальність протікання важко контролювати. З часом вона може призвести до революцій і повної стагнації існуючого державного ладу.

Література

1. Маркузе Г. Одновимірна людина. Дослідження ідеології розвинутого індустріального суспільства / Пер. з англ. В. Курганський // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Київ : Либідь, 1996. С. 87–134.
2. Кисельов С. Відчуження політичне // Політична енциклопедія / Гол. редкол. Ю. Левенець. Київ : Парламентське видавництво, 2011. С. 105.
3. Відчуження політичне // Денисенко В. М., Сорба О. М., Угрин Л. Я. та ін. Політологія: навчальний енциклопедичний словник-довідник / За наук. ред. Н. М. Хоми. Львів : Новий Світ–2000, 2014. С. 72.

Автор ВУЕ

А. С. Соловйова

Покликання на цю статтю: Соловйова А. С. Відчуження політичне // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Відчуження політичне (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.01.2023