Антагонізм соціальний

Антагоні́зм соціа́льний — 1) Гранична форма суперечностей між соціальними класами (групами, спільнотами), що характеризується непримиренністю соціальних інтересів, позицій, систем цінностей тощо, виявляється в класовій боротьбі та призводить до соціальної революції. 2) Розбіжності між заданими культурою цілями й цінностями та соціально схвалюваними можливостями їх досягнення, що приводить до розпаду соціальної організації суспільної системи.

Категорія «антагонізм соціальний» найбільш систематизовано описана в працях К. Маркса. Однак у суспільствознавчому дискурсі з’явилася раніше.

Т. Гоббс розглядав антагонізм соціальний як одну зі споконвічних засад людського буття, суспільства як цілого, коли «війна всіх проти всіх» породжує інститути держави (покликані втримати її в межах соц. порядку та відносної узгодженості протилежних інтересів).

У кінці 19 ст. — на початку 20 ст. Г. Зіммель розглядав «антагоністичну тенденцію» в абстрактно-формальному вигляді — як похідну від більш загального процесу дисоціації, що противажить асоціації («моністичній тенденції»). Г. Зіммель вважав, що антагонізм соціальний виникає внаслідок інстинкту ворожнечі — людської «потреби до ненависті та боротьби», тож він є негативною стороною соціальної взаємодії.

К. Маркс, досліджуючи антагонізм соціальний, зосередився на його соціально-економічних детермінаціях, зауважуючи, що феномен антагонізму соціального:

  • зумовлений експлуататорськими приватновласницькими відносинами (присвоєння меншістю суспільства додаткової вартості, виробленої більшістю);
  • пов’язаний із певними фазами розвитку продуктивних сил суспільства, тож має історично минущий характер;
  • долається шляхом соціальної революції — діалектичними перетвореннями капіталізму на соціалізм, коли на зміну антагоністичним суперечностям приходять неантагоністичні.

У сучасних працях із конфліктології поняття «антагонізм соціальний» трапляється нечасто. Воно фактично трансформувалося в такі поняття, як «гострий соціальний конфлікт», «насильницький характер конфлікту», що найчастіше вживаються в межах соціологічної концепції діалектичного конфлікту Р. Дарендорфа.

Література

  1. Toffler A., Toffler H. War and Anti-War. New York : Warner Books, 1995. 370 p.
  2. Социологический энциклопедический словарь / Ред.-координатор Г. В. Осипов. Москва : Инфра-м-Норма, 1998. 488 с.
  3. Делевский Ю. Социальные антагонизмы и классовая борьба в истории. Москва : Либраком, 2011. 400 с.
  4. Герман О., Курчевський Я. Антагонізм і примирення у мультикультурних середовищах. Київ : Ніка-Центр, 2017. 512 с.

Автор ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Туленков М. В. Антагонізм соціальний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антагонізм соціальний (дата звернення: 20.04.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.03.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ