Біхарці

Біхарські жінки у традиційному вбранні. Автор Leocadio Sebastian (Flickr)

Біха́рці, біха́рі — група народностей, що походить зі штату Біхар в Індії.

Зміст

1 Назва
2 Поширення
3 Історична довідка
4 Характеристика
5 Додатково
6 Література
7 Автор

Назва

Назву утворено від топоніма Біхар — історичного регіону, межі якого збігаються з територією однойменного сучасного штату.

Поширення

Біхарці — основне населення Біхару, проживають також у суміжних регіонах Бангладеш, Непалу й Бутану (як частина населення корінного). Великі групи біхарських мігрантів є в усіх штатах Індії, а також у Сполучених Штатах Америки, Індонезії, на Фіджі, в Суринамі й Гаяні, на Маврикії і в Об’єднаних Арабських Еміратах.

Історична довідка

Народності, об’єднані в цю групу, сформувалися в межах сучасного штату Біхар упродовж 1 тис. до н.е. — 1 тис. н.е. Були основним населенням держав, що існували на території Біхару.

Серед предків сучасних біхарців — Сіддгартха Гаутама (після просвітлення — Будда) і Джина Магавіра. Релігійні течії, які вони заснували (буддизм і джайнізм), здобули значне поширення серед біхарців у перші століття свого існування, однак згодом їхні позиції послабилися. Значною мірою цьому посприяло падіння держави Гупта (6 ст. н.е.), державною релігією якої був буддизм.

Характеристика

Чисельність

Загальна чисельність — понад 130 млн (2023, оцінка з урахуванням урядового соціологічного дослідження каст Біхару).

Етнічний склад

Етносоціальна структура біхарців ускладнена неоднозначним кастовим поділом (див. Кастова система в Індії). Представники окремих професійних, етнічних груп і релігійних течій повністю або значною мірою належать до однієї касти або групи каст. Кастовий поділ корелює з етноконфесійним поділом і спадковою належністю до професійних груп.

Розрізняють близько 190 каст біхарців (2023, урядове соціологічне дослідження каст Біхару), об’єднаних у 6 груп:

відсталі класи (Backward Classes, BSc) — 27,12 %;

вкрай відсталі класи (Extremely Backward Classes, EBCs) — 36,01 %;

реєстрові касти (Scheduled Castes, SCs; до цієї групи належать даліти — найбільш дискримінована група каст) — 19,65 %;

загальні спільноти (General Communities, тобто представники колишніх вищих каст) — 15,52 %;

реєстрові племена (Scheduled Tribes, STs; ця група включає представників неіндоарійських корінних племен, тобто до неї не входять біхарці) — 1,68 %;

інші (особи, що не належать до жодної касти, зокрема іноземці).

Для всіх груп, крім загальних спільнот та інших, передбачено квоти на представництво в органах влади.

Серед біхарців сильно розвинена регіональна ідентичність (політологи визначають її як біхарський субнаціоналізм).

Значна кількість біхарців мігрувала до інших регіонів Індії з економічних причин (прибуток на душу населення в Біхарі приблизно втричі нижчий за середній в Індії). Біхарські мігранти часто стикаються з проявами дискримінації з боку представників основного населення інших штатів.

Релігія

Згідно з урядовим дослідженням каст Біхару 2023, більшість біхарців сповідує індуїзм (81,99 %; без урахування поділу індуїзму на окремі течії). Інші представлені релігії: іслам (17,7 %), буддизм (0,08 %), християнство (0,06 %), сикхізм, джайнізм тощо (менш ніж 0,05 кожна).

Мови

Розмежування окремих народностей біхарців і окремих мов біхарської підгрупи східної групи індоарійських мов не є усталеним. Частина лінгвістів розглядає більшість біхарських мов як єдину мову біхарі, їхні літературні стандарти — як її літературні варіанти, а самі біхарські мови — як діалекти.

За мовно-культурною ознакою біхарців поділяють на чотири великі народності (бгоджпурі, магахі, ангіка та майтгілі) і низку менших народностей і етнічних груп. Найчисельніша група — бгоджпурі.

Загальну кількість носіїв біхарських мов і представників відповідних народностей оцінити складно. Дві з чотирьох найпоширеніших біхарських мов (бгоджпурі й магахі) на федеральному рівні вважають варіантами мови гінді. Більшість міського населення використовує літературну гінді в усіх формальних ситуаціях, зокрема під час перепису населення. Сільське населення з низьким рівнем освіти називає «гінді» всі мови регіону безвідносно до їхньої належності до конкретної групи.

Побут і звичаї

Більшість біхарців проживає в сільській місцевості й займається сільським господарством. Основні сільськогосподарські культури — рис, просо, пшениця, цукрова тростина тощо. Поширене тваринництво (серед багатьох каст обмеження на споживання м’яса не є обов’язковими).

Кухня біхарців близька до кухонь сусідніх регіонів Індії. У ній переважають страви з рису, рисового борошна, бобових (зокрема сочевиці й нуту), використання місцевих прянощів. Найпопулярніше м’ясо (серед каст, де дозволене його споживання) — курятина.

Додатково

Тенденцію до відстоювання значення Біхару в політичному житті всієї Індії простежено від колоніальних часів. 1923 на спеціальній сесії Індійського національного конгресу в м. Делі біхарці вимагали надати їм місця в першому ряду, сприймаючи розміщення їх далі як дискримінацію. Вибори до парламенту штату традиційно привертають більшу увагу виборців, ніж вибори до федеральних органів влади Індії.

Література

Brass P. R. Language, Religion and Politics in North India. London; New York : Cambridge University Press, 1974. 467 p.
Verma J. Bihari Identity: An Uncharted Question // Psychology and Developing Societies. 2019. Vol. 31. Is. 2. P. 315–342.