Агні

Агні верхи на барані

Агні́ (санскр. अग्नि — вогонь) — у ведичній релігії та міфології божество, яке уособлювало будь-які прояви вогню (небесний вогонь Сонця і блискавок; жертовний вогонь; полум’я кремації; церемоніальний та обрядовий вогонь, домашнє вогнище тощо). У постведичній літературі — метафора енергії або знання, що розсіює темряву, веде до просвітлення.

У період кодифікації Рігведи (12 ст. до н.е.) культ Агні визнавався пріоритетним; зі звернення до цього божества розпочинається корпус Рігведи. Сукупно йому присвячено близько 200 гімнів; у деяких він постає єдиним богом, який пронизує собою всесвіт. Він же є посередником між богами Вед та людьми і вісником («дута»), що переносить на небо померлих та передає жертви божествам.

У гімнах стверджується про потрійну природу Агні: у нього три місця народження (на небі, серед людей, у водах), три помешкання, три життя, три сили, три язика тощо. Троїстою видається й функціональність ведичного Агні: він є тим, хто приймає жертву; тим, хто підносить полум’я та дим жертви до небес і передає іншим божествам; тим, хто безпосередньо здійснює ритуал жертвоприношення (спалюючи жертву). Підносячи жертву до небес, Агні постає уособленням духовної енергії, яка об’єднує всіх богів та людей. Названий «жерцем богів» і «богом жерців», безсмертним серед смертних. Функції божества відображені в його численних іменах-епітетах: «Той, хто належить всім людям», «Блискучий», «Той, хто знає народжених», «Очисник», «Поглинач жертви» тощо.

У міфах та іконографії зображується переважно у вигляді старого двохголового чоловіка з червоними обличчями, котрий має три ноги, від двох до семи рук, шість очей і чотири роги; вбраний у червоний одяг і підперезаний священним шнуром. Часто оточений язиками полум’я.

Агні (вогонь) є частиною основних ритуалів в індійських релігіях

В «Атхарваведі» Агні функціонально стає першим богом у пантеоні. Крім уособлення різноманітних проявів вогню, названий убивцею демонів, яких світлом змушує вийти з пітьми. В Упанішадах із культом Агні пов’язується можливість вивести людину з колеса перероджень у вічні «світи Брахмана». У Пуранах ім’я Агні назване серед імен «Єдиного бога» (Агні-Пурана).

В епосі «Махабгарата» Агні постає як священний вогонь жертвоприношень, космічне полум’я кінця світу й одночасно як внутрішній вогонь, присутній у кожній живій істоті.

У брахманський період (див. Брахманізм) Агні перетворюється на вторинне божество, перебирає функції охоронця південно-східної частини світу.

В індуїзмі культ Агні набуває особливої значущості у поховальних ритуалах (для індусів вважається привілеєм кремація, здійснена на березі священної річки Ганг). Індуїсти дотепер згадують Агні при виконанні щоденних чи особливих жертвопринесень, але молитовні звернення до нього вже стали рідкістю.

Література

  1. Невелева С. Л. Мифология древнеиндийского эпоса. Москва : Наука, 1975. 118 с.
  2. Елизаренкова Т. Я. Слова и вещи в Ригведе. Москва : Восточная литература, 1999. 240 с.
  3. Chandra S. Encyclopaedia of Hindu Gods and Goddesses. 2nd ed. New Delhi : Sarup, 2001. 376 p.
  4. Луцишина О. А. Уявлення про людину в Рігведі. Київ : Основа, 2005. 167 с.
  5. Klostermaier К. К. А Survey of Hinduism. 3rd ed. Albany : State University of New York Press, 2007. 718 p.
  6. Бхагавадгита / Пер. с санскр. Д. Бурбы. Москва : Рипол Классик, 2016. 560 с.

Автор ВУЕ

О. В. Сарапін

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Сарапін О. В. Агні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Агні
Дата звернення: 10.12.2019.