Атрибуція

Атрибу́ція (від лат. attributio — припис, властивість) — багатозначний термін.

Психологія

1) У психології — приписування соціальним об’єктам (людині, групі, спільноті) причин і мотивів поведінки, особистісних якостей і характеристик на основі життєвого аналізу їхніх дій та вчинків.

Засновником теорії є Ф. Гайдер (1896–1988, Австрія, США).

Каузальною атрибуцією називається прагнення людини пояснити все, що відбувається з нею та навколо неї.

Потреба атрибуції обумовлена тим, що отриманої в процесі спостереження інформації недостатньо для адекватної взаємодії із соціальним оточенням, а тому вона потребує «добудування» та уточнення.

Атрибуція не зводиться лише до пізнання причин поведінки соціального об’єкту — вона також включає приписування йому різних психологічних характеристик. Тим вона набуває значення основного механізму соціального сприйняття.

Атрибуція не обмежується лише характеристиками особистості, а й поширюється на інші соціальні об’єкти, що дозволяє включати їх до єдиної смислової системи. У вітчизняній соціальній психології феномен атрибуції як перцептивний механізм численних соціальних процесів почали досліджувати з кінця 1970-х. У зарубіжній соціальній психології атрибуція є основою для вивчення та пояснення значного діапазону соціально-психологічних феноменів.

Літературознавство

2) У літературознавстві — одна з галузей текстології, яка займається встановленням авторства творів, коли вони анонімні або підписані псевдонімом чи є містифікацією літературною.

Здійснюється за двома основними напрямами:

  • пошуки прямих або побічних доказів авторства (досліджуються автографи, перелік творів, складений автором або близькими до нього особами, листування, щоденники, мемуари, архівні документи тощо);
  • аналіз ідейно-образного змісту творів, їхніх лінгво-стилістичних особливостей, творчої манери автора.

Ці способи застосовують комплексно.

Мистецтвознавство

3) У мистецтвознавстві — визначення характеристик художнього твору (автора чи школи, місця й часу створення, особливостей стилю, техніки виконання, матеріалу тощо). Одна з операцій мистецтвознавчої експертизи (поряд з ідентифікацією, визначенням оцінної вартості).

Здійснюють фахівці-мистецтвознавці.

Історична довідка

До появи та розквіту мистецтвознавства як науки атрибуція мистецьких творів ґрунтувалася виключно на емпіричних знаннях, вузькоспеціальній довідковій літературі та інтуїції знавців і експертів.

Технічний поступ доповнив методи атрибуції додатковим інструментарієм: хімічними й фізичними дослідженнями матеріалів, з яких створено той чи інший мистецький твір; макро- і мікрозйомкою, рентгеноскопією, дослідженнями в інфрачервоному та ультрафіолетовому діапазонах випромінювання тощо.

Характеристика

Професійна атрибуція мистецьких творів — невід’ємна частина мистецтвознавства. Вона межує із судовою експертизою й вимагає поглиблених знань у сфері матеріалознавства, технології матеріалів, музеєзнавства, архівної справи, а також реставрації.

Необхідність в атрибуції виникає тоді, коли науковці стикаються з анонімним художнім твором (тобто таким, де відсутній підпис) або мають сумніви у вірогідності наявного підпису.

Атрибуцію проводять за певною методикою. Вона включає іконографічний, стилістичний і техніко-технологічний аналіз; результати його підкріплюються історіографічним дослідженням — зіставленням усіх відомостей про історію твору. Іконографічний аналіз полягає у визначенні сюжету, змальованих подій, місць, осіб, що вимагає ретельного вивчення зображуваних атрибутів, гербів, костюмів, зброї, предметів обстановки, архітектурних споруд; у пошуках аналогій, з’ясуванні, чи досліджуваний твір не є авторською реплікою (повторенням) або частиною загальної композиції (диптиха, триптиха тощо). Стилістичний аналіз через зіставлення даного твору з іншими має підтвердити ідентичність його художньої манери з манерою певного автора або групи авторів (майстерні, школи, кола). Техніко-технологічний аналіз, спираючись на т. з. «точні» методи — фотографію, рентгеноскопію, хімічні дослідження, комп’ютерну та електронно-обчислювальну техніку тощо, — підтверджує або заперечує дані візуального вивчення, уточнює час створення, виявляє фальсифікації.

Атрибуційні дослідження відбуваються у реставраційних майстернях, що працюють у складі державних музейних і бібліотечних установ, у відповідних експертних центрах, а також становлять складову діяльності українських і міжнародних аукціонних будинків.

Література

  • Калашникова О. Л. Основи мистецтвознавчої експертизи та вартісної оцінки культурних цінностей. Київ : Знання, 2006. 480 с.

Комп'ютерна безпека

4) У комп’ютерній безпеці — процес встановлення відповідальних за кібератаку.

Література

  1. Психология социальных ситуаций / Сост. и общ. ред. Н. В. Гришиной. СПб., 2001.
  2. Татенко В. О. Соціально-психологічні механізми впливу людини на людину. Соціальна психологія. 2003. № 1.
  3. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія. Київ : «Академвидав», 2005. 446 с.
  4. Москаленко В. В. Соціальна психологія. Київ : Центр учбової літератури, 2008. 688 с.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Атрибуція // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атрибуція (дата звернення: 28.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
20.11.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ