Боффо, Франческо

Боффо́, Франче́ско (Франц Карлович; італ. Boffo, Francesco Carlo; 08.09.1796, м. Оросей, острів Сардинія, Італія — 10.11.1867, м. Херсон, тепер Україна) — архітектор, представник пізнього класицизму, міський архітектор м. Одеси (1822–1839), автор низки архітектурних ансамблів на півдні України.

Боффо, Франческо

(Boffo, Francesco Carlo)

Рік народження 08.09.1796
Місце народження Оросей
Рік смерті 10.11.1867
Місце смерті Херсон
Місце поховання Одеса, Перше християнське кладовище
Alma mater Туринський університет
Напрями діяльності архітектура

Життєпис

Воронцовський палац у м. Одесі.
Фото В. В. Вечерського
Будинок Старої Біржі у м. Одесі.
Фото В. В. Вечерського
Напівкругла площа на Приморському бульварі з будинком Завадовського і пам’ятником А. де Рішельє у м. Одесі. Фото В. В. Вечерського
Гігантські (Бульварні, Потьомкінські) сходи у м.Одесі. Фото В. В. Вечерського

Виходець із тодішнього Сардинського королівства початкову архітектурну освіту здобув, працюючи помічником невідомого на ім’я архітектора у кантоні Тічино (Швейцарія). Згодом закінчив Туринський університет і поступив на службу до магнатів Потоцьких.

1817 брав участь у створенні палацу в с. Чорномин (тепер Піщанського району Вінницької області).

1818 приїхав до м. Одеси й розпочав виконувати приватні архітектурні замовлення. З 1819 працював архітекторським помічником у Будівельному комітеті, 1822–1839 — архітектором першої частини міста. Одночасно 1834–1860 був архітектором Рішельєвського ліцею. 1837–1857 — архітектор при канцелярії Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора. Працював на замовлення графа М. Воронцова.

Архітектор пізнього класицизму й раннього історизму. Своїми проектами (як найважливіших, так і рядових) будівель та споруд м. Одеси визначив її архітектурний образ, що базується на засвоєнні європейської архітектурної класики. Крім м. Одеси, проектував для Криму, Бессарабії, міст Ізмаїла (тепер Одеська область), Херсона, Таганрога (тепер РФ).

Творчість

У розвитку архітектури півдня України 1820-х–1860-х відіграв провідну роль у класицистичній стилістиці, запозиченій з Італії. За проектами й під керівництвом Боффо була виконана комплексна забудова м. Одеси як головного чорноморського порту Російської імперії зі статусом порто-франко. Він запроектував кілька десятків будівель і споруд сакрального, адміністративного, навчального та іншого громадського призначення, торговельних і житлових будинків, створив тип одеського багатоповерхового прибуткового будинку.

Найважливішим його витвором є архітектурний ансамбль Приморського бульвару з напівпівкруглою площею та пам’ятником А. де Рішельє, Гігантськими (Бульварними, Потьомкінськими) сходами до морського порту, Воронцовським палацом з бельведером та флігелями, будинком Старої Біржі, будинками й палацами Завадовського, Шидловського, Лопухіна (готель «Лондонський»), Маюрова, Фука на непарному боці бульвару.

Реалізовані Боффо у м. Одесі основоположні принципи архітектури й містобудування класицизму (регулярна система розпланування і забудови міської території, створення ансамблів вулиць і площ з застосуванням ордера архітектурного з відповідними озелененням та впорядженням) стали зразком для забудови інших міст півдня України.

Боффо опрацював архітектурну частину пам’ятників: Г. Потьомкіну в м. Херсоні (1835); А. де Рішельє (1828) та М. Воронцову (1863), обидва у м. Одесі.

Архітектурні твори (усі – в м. Одесі)

  • Реконструкція Міського театру (1820), не збережено.
  • Воронцовський палац (1824–1829).
  • Будинок Старої Біржі (1829–1834).
  • Будинок Завадовського на напівкруглій площі Приморського бульвару (1830).
  • Палац Шидловського на Приморському бульварі, 9 (1830).
  • Особняк Фундуклея на вул. Приморській (1830).
  • Палац Лопухіна (готель «Лондонський») на Приморському бульварі, 11 (1835).
  • Прибутковий будинок на вул. Пушкінській, 6 (1835).
  • Гігантські (Бульварні, Потьомкінські) сходи (1837–1841).
  • Рішельєвська гімназія на вул. Садовій, 1 (1843).

Визнання

Орден св. Володимира 4-го ступеня.

Додатково

1863 Боффо був обраний гласним (депутатом) першої Міської думи м. Одеси.

Цитата

«В історії української архітектури творчість Франца Карловича Боффо примітна і цікава. Увібравши в себе риси західної, російської і української шкіл зодчества, вона знаменує вищі досягнення зрілого класицизму — ампіру з його регулярною системою планування міст, ансамблевою забудовою, належним рівнем благоустрою і озеленення, виразністю пластично-просторових розв’язань.»

(Цит. за вид.: Богословський В. О. Франц Боффо і традиції європейського класицизму на Україні // Українське мистецтво у міжнародних зв'язках. Київ : Наукова думка, 1983. С. 130).

Література

  1. Богословський В. О. Франц Боффо і традиції європейського класицизму на Україні // Українське мистецтво у міжнародних зв'язках. Київ : Наукова думка, 1983. С. 128-130.
  2. Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : НДІТІАМ, 1999. С. 49–52.
  3. Історико-містобудівні дослідження Одеси. За ред. Вечерського В. В. Київ : Фенікс, 2008. 156 с.
  4. Пилявский В. А. Зодчие Одессы. Историко-архитектурные очерки. 2-е издание. Одесса : Optimum, 2010. 212 с.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Боффо, Франческо // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боффо, Франческо (дата звернення: 25.01.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
11.01.2021


Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ