Ботнічна затока

Ботнічна затока на карті

Вигляд на Ботнічну затоку у Фінляндії

Криголам у Ботнічній затоці

Бо́тнічна зато́ка — частина Балтійського моря, що вдається в сушу між Швецією і Фінляндією.

Географічне положення

Затока не була відома давнім і середньовічним географам. Першу карту, на якій її окреслено (1482; без вказівки назви), створив Ніколаус Германус (1420–1490; Німеччина).

Розташована на півночі Балтійського моря, з основною частиною якого з’єднана протокою Південний Кваркен і акваторією, що називається Архіпелаговим морем, між якими розташовані Аландські острови. Ваасійські шхери і мілководдя поділяють Ботнічну затоку на дві частини — північну Боттенвік (Ботнічна бухта) та південну Боттенхав (Ботнічне море). Вони з’єднані протокою Північний Кваркен. Береги затоки порізані, уздовж них розташовано багато островів і шхер. Найбільші острови — Аланд (на кордоні), Хайлуото, Реплот та Еугму (Фінляндія), Гресе, Хертсен та Хольмен (Швеція).

Характеристика

Найбільша і найглибша затока Балтійського моря, витягнута у меридіональному напрямку. Площа — близько 117 000 км², довжина — 725 км, ширина — 80–240 км, середня глибина — 60 м, максимальна — 295 м.

Геологічні особливості

Ботнічна затока є стародавньою западиною тектонічного походження, частково заповненою осадовими гірськими породами докембрійського (див. Докембрій) та палеозойського (див. Палеозой) періодів. Рівнини, що примикають до затоки, є частиною субкембрійського пенеплену. Незважаючи на те, що впродовж останніх 2,5 млн років затоку неодноразово покривали льодовики, льодовикова ерозія мало вплинула на зміну рельєфу.

За оцінками вчених, протягом приблизно 2000 років післяльодовикове підняття підніме морське дно в районі Північного Кваркена над водою, розділивши Ботнічну затоку на південну затоку і північне озеро.

Клімат

Затока розташована в перехідній зоні від морської до континентальної області помірного кліматичного поясу. Цілорічно переважає циклонічна діяльність, панують помірні повітряні маси з переважанням західних вітрів, спостерігається надмірне зволоження, часті шторми. Взимку середня температура повітря в січні та лютому може опускатися до -3 °C на півночі та до -5...-8 °C на сході. В окремі періоди, у разі вторгнення арктичного повітря, температура може опускатися до -30 °C і навіть -35 °C. Улітку середня температура липня становить 14–15 °C.

Гідрологічний режим

На поверхні існує течія, направлена проти годинникової стрілки. На глибині рух води відбувається з Балтійського моря в бік Ботнічної затоки. Середня температура води у лютому становить 0 °C, у серпні — -9–13 °C. Льодостав триває з листопада до червня. Вода має низьку солоність (1–3 ‰ на півночі та 4–5 ‰ на півдні) через значне надходження прісних вод (181 км³ на рік), які постачають річки, що впадають у затоку.

Тваринний світ

Ботнічна затока є екосистемою, що характеризується поєднанням морських і прісноводних видів, які превалюють в її північній частині. Затока має найнижчий рівень біорізноманіття макроорганізмів порівняно з іншими частинами Балтійського моря.

У затоці є такі види риб: окунь звичайний, харіус європейський, щука звичайна, судак, лящ, лосось атлантичний, форель струмкова, плітка, в’язь, сиг європейський, салака (балтійський оселедець) та краснопірка звичайна.

Серед ссавців можна відзначити видру річкову, нерпу кільчасту, фоцену звичайну, тев’яка довгомордого.

Серед птахів, які мешкають у затоці, 22 види занесено до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи. Найважливіші місця розмноження птахів — архіпелаг Кваркен і Аландське море. Уздовж узбережжя пролягає маршрут міграції птахів.

Екологічні аспекти

У Ботнічній затоці створено національні парки: у Швеції — «Архіпелаг Гапаранда» (60 км²) і «Скулескуген» (30,62 км²), Фінляндії — «Перямері» (157 км²) та «Селкамерен» (913 км²). Від 2006 архіпелаг Кваркен є частиною об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (див. Високий берег і архіпелаг Кваркен). Постійна проблема — забруднення вод, оскільки затока перебуває у межах великого водозбірного басейну, з якого, крім річкових вод, потрапляють і стічні води, що підсилюється слабким зв’язком з Атлантичним океаном.

Значення

Територія навколо Ботнічної затоки вкрита густими лісами. Дерева вирубують, перевозять до узбережжя для перероблення і транспортування лісоматеріалів морським шляхом. Затока також важлива для транспортування нафти до прибережних міст, залізної руди — на сталеливарні заводи.

При портових операціях у Ботнічній затоці криголамна допомога може знадобитися протягом льодового сезону, середня тривалість якого становить шість місяців; тоді як у Фінській затоці криголамний сезон у середньому триває три місяці.

У країнах ведуть вилов риби, переважно балтійського оселедця для власних потреб.

Найбільші порти на фінському боці: Раума, Коккола та Торніо; на шведському — Лулео, Шеллефтео, Умео, Сундсваль, Євле.

Література

1. Limits of Oceans and Seas. 3rd ed. Monte-Carlo : Monégasque, 1953. 38 p.
2. Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології. 2-ге вид., допов. і перероб. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2008. 256 с.
3. Szaniawska A. The Gulf of Bothnia // Baltic Crustaceans. Cham : Springer, 2018. P. 27–28. URL: https://link.springer.com/chapter/10.1007/978-3-319-56354-1_7
4. The Gulf of Bothnia in a Changing Environment — Reconciling Fisheries and Offshore Wind Developments // Interreg Baltic Sea Region. 2023. URL: https://interreg-baltic.eu/project-posts/the-gulf-of-bothnia-in-a-changing-environment-reconciling-fisheries-and-offshore-wind-developments/

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Ботнічна затока // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ботнічна затока (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.09.2025