Болград

Герб м. Болград

Прапор м. Болград

Бо́лград — прикордонне місто районного значення на південному заході Одеської області України, адміністративний центр Болградського району та Болградської міської територіальної громади.

Болград (Болград)
Країна	Україна
Область	Одеська область
Засновано	1821
Чисельність населення (тис.осіб)	14 818
Територія (кв.км.)	11,7
Уродженці	Порошенко, Петро Олексійович

Географічне положення

Завантаження мапи…

Розташоване на західному краю Причорноморської низовини на березі р. Ялпуг (при впадінні в о. Ялпуг), за 188 км на південний захід від обласного центру і за 4 км від кордону державного з Молдовою.

Площа 11,70 км².

Історична довідка

Спасо-Преображенський собор

Найдавніші сліди присутності людини на території сучасного м. Болграда та його околиць датовано 4 тис. до н. е. (пам’ятки культури Гумельниця-Караново VI). Розкопки археологічні засвідчують поселення доби міді та бронзи, а також залишки слов’янського городища 10–11 ст.

Після укладення Бухарестського мирного договору 1812 і анексії Бессарабії Російською імперією територія майбутнього міста опинилася під владою російської адміністрації. Того самого року почалася міграція болгар із Османської імперії (із території сучасної Болгарії) до Південної Бессарабії. 1821 неподалік одного з найперших поселень (с. Табаки, тепер Болградської міської громади Боградського району Одеської області) з ініціативи генерала-намісника Бессарабії І. Інзова (1768; місце народження невідоме — 1845; тепер Україна) засноване м. Болград як центр організованого розселення болгар на новоприєднаних землях. Місто сплановане за регулярним типом забудови з прямими вулицями й центральною площею. Від часу заснування входило до складу Ізмаїльського цинуту (з 1828 — Ізмаїльського повіту) Бессарабської області.

Масштабна міграція болгар у регіон, зокрема до м. Болграда, тривала впродовж 1820–1840-х.

За результатами Кримської війни 1853–1856 та умовами Паризького мирного договору 1856 Російська імперія поступилася Молдавському князівству (у васальній залежності від Османської імперії; див. Васалітет) частиною Південної Бессарабії, зокрема й м. Болградом. Після об’єднання князівств Молдови й Валахії (1859) ці території увійшли до складу новоутвореної держави (1866 її перейменовано на Румунію). За рішенням Берлінського конгресу (1878) Румунія повернула Південну Бессарабію разом із м. Болградом Російській імперії. У цей період навколишні поселення дістали неофіційну назву «Нова Болгарія». Після переходу під владу Російської імперії відновлено територіальний поділ, що діяв до Кримської війни.

1858 в місті засновано Болградську гімназію імені Г. С. Раковського — перший болгарський середній навчальний заклад поза межами Болгарії, важливий для розвитку освіти й національної самосвідомості болгарської діаспори. У середині 19 ст. місто стало одним із торговельних і культурних центрів Південної Бессарабії, а в 2-й половині 19 ст. — центром дрібної та харчової промисловості регіону.

У період Першої світової війни та подальших революційних подій м. Болград опинився в епіцентрі геополітичних змін, пов’язаних із розпадом Російської імперії та утворенням нових держав у Східній Європі. 1918, після окупації Бессарабії румунськими військами, місто увійшло до складу Королівства Румунія. У міжвоєнний період м. Болград залишався культурним осередком болгарської меншини, хоч румунська влада проводила політику централізації та румунізації шкільної освіти й самоврядування місцевого (гімназію й початкові школі поступово переведено на румунську мову викладання). До 1938 місто було центром округу (району) у складі жудця Ізмаїл. 1938–1940 — у складі новоутвореного цинуту Дунеря.

Відповідно до радянсько-румунських домовленостей 1940 Бессарабію приєднано до СРСР. Місто увійшло до складу Ізмаїльської області УРСР як центр новоутвореного Болградського району. Під час окупації Румунією 1941–1944 місто зазнало руйнувань та втрат населення. Після відступу румунських військ 1944 м. Болград знову став районним центром Ізмаїльської області УРСР, а від 1954 — Одеської області.

У радянський період м. Болград розвивався як локальний промислово-аграрний центр півдня Одещини. Тут діяли виноробні, харчові та переробні підприємства, розвивалося садівництво, тваринництво й зернове господарство. Працювали заклади освіти, культури та охорони здоров’я.

У незалежній Україні місто зберігає статус важливого осередку болгарської культури й освіти. Діють культурно-освітні організації, болгарські товариства, школи з вивченням болгарської мови, зокрема відновлено Болградську гімназію.

Унаслідок адміністративно-територіальної реформи 2020 м. Болград став центром новоутворених Болградського району й Болградської міської територіальної громади в межах Одеської області.

Російсько-українська війна

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24.02.2022 в м. Болграді мешкають внутрішньо-переміщені особи.

Місто і населені пункти Болградської міської громади кількаразово атакували російські ударні БпЛА (перша атака по місту — у ніч на 04.11.2024).

Населення

Загальна кількість населення — 14 818 осіб (2022, оцінка), густота — приблизно 1 267 осіб/км².

Склад населення за етнічними групами (2001, перепис): болгари — 45,5 %, українці — 22,58 %, росіяни — 22,51 %, гагаузи — 3,34 %, молдовани — 2,48 %. Мешкають також представники албанської громади.

Російську мову вважали рідною 48,7 % жителів, болгарську — 32,65 %, українську — 13,92 %, гагаузьку — 2 %, румунську — 1,15 % (2001, перепис).

Населення зменшується, 2001 становило — 17 353 осіб.

Клімат

Перебуває в південній зоні помірно континентального клімату зі спекотним, посушливим літом та теплою зимою. Середня температура липня — +23 °С, середня температура січня — –2 °С.

Середньорічна кількість опадів становить 430 мм, днів з опадами — 82 на рік.

Найбільше опадів випадає в червні та липні (до 55–60 мм на місяць), найменше — у січні та лютому (15–20 мм).

Господарство

Промисловість

Пожежна вежа

Історично в місті розвивалися дрібні ремісничі виробництва — цегельні, гончарні, миловарні, шевські майстерні.

Сучасна промисловість представлена переважно харчовою, переробною та деревообробною галузями. Провідне місце посідає виноробство. Основним підприємством є ПрАТ «Болградський виноробний завод», який спеціалізується на виробництві виноградних вин, коньяків і вермутів та має власні виноградники в околицях міста. Підприємство експортує продукцію до країн Європи й Азії. У місті діють харчопереробні підприємства, що займаються консервуванням овочів і фруктів, а також деревообробні майстерні з виготовлення пиломатеріалів і пакувальної тари. У м. Болграді є невеликі підприємства у сфері будівельних матеріалів, металообробки та ремонтного виробництва, орієнтовані на потреби місцевого господарства.

Сфера послуг

У місті функціонують відділення державних і комерційних банків, поштове відділення, численні підприємства роздрібної торгівлі, ринки, кафе, ресторани, автосервіси та майстерні побутового обслуговування. Торгівля представлена мережею магазинів продовольчих і промислових товарів, місцевими фермерськими ринками та регіональними торговими ярмарками. Розвиваються малі приватні підприємства й кооперативи, орієнтовані на надання послуг населенню.

Туризм

Місто входить до туристичних маршрутів Південної Бессарабії, що охоплюють о. Ялпуг, давні болгарські поселення й виноробні господарства регіону. Один із провідних напрямів — винний туризм. Центральною атракцією, де проводять дегустації, екскурсії та тематичні заходи, є ПрАТ «Болградський виноробний завод», заснований у 19 ст.

Розвивається етнокультурний туризм, пов’язаний з болгарською історичною спадщиною регіону. У місті діють краєзнавчий музей, культурно-освітні установи.

Розташування біля о. Ялпуг створює умови для рекреаційного та екотуризму. Розвиваються напрями зеленого туризму, зокрема відвідування сільських садиб і агроосель поблизу міста.

Транспорт

Через м. Болград проходить автомобільна магістраль національного значення М15 (E87) Одеса — Рені (через м. Ізмаїл), що забезпечує сполучення міста з обласним центром, районами Південної Бессарабії та пунктами пропуску на кордоні з Молдовою і Румунією. Від м. Болграда відходять регіональні автошляхи на міста Арциз, Кубей, Бессарабське та Виноградівку.

Залізничну станцію Болград (до 1940 — Траянів Вал) відкрито 1879 на лінії Бендери — Галац, тепер входить до ділянки Басарабяска — Рені.

Після 1940 станція увійшла до складу Одеської залізниці, її використовували переважно для вантажних перевезень. На станції діє міжнародний пункт прикордонного та митного контролю «Болград», який забезпечує транзит вантажів між Україною, Молдовою та Румунією.

Автотранспорт є основним видом перевезень населення. Регулярні автобусні маршрути поєднують Одесу, Ізмаїл, Рені, Бессарабське, Арциз та села Болградського району. Працюють служби таксі та приватні перевізники, що обслуговують внутрішньорайонні маршрути.

Відстань до м. Одеси автошляхом — близько 240 км, до м. Рені — 75 км, до державного кордону з Молдовою — менше 15 км.

Наука та освіта

Чоловіча гімназія

Жіноча гімназія

У місті функціонують заклади загальної та середньої освіти. Серед провідних — Обласний заклад «Ліцей — Болградська гімназія імені Г. С. Раковського» Одеської обласної ради. 2025 відкрито відокремлений структурний підрозділ «Бессарабський інститут» Міжнародного гуманітарного університету (м. Одеса) — перший у місті осередок вищої освіти.

Культура та мистецтво

Болград вирізняється мультикультурним середовищем, у якому зберігаються болгарські, українські, гагаузькі, молдовські та албанські традиції. Представники цих громад беруть участь у спільних культурних подіях, фестивалях і фольклорних виступах.

У місті функціонують культурно-освітні установи, клуби, аматорські колективи, проводять фестивалі та громадські заходи, присвячені розвитку болгарської культури в Україні.

Діє Болградський історико-етнографічний музей (1961; від 1990 підпорядкований Одеському історико-краєзнавчому музею), у його фондах — понад 5 тис. експонатів, що відображають історію заселення Буджака, побут болгарських колоністів, розвиток виноробства та освіти. У музейній експозиції представлено археологічні знахідки, старовинні карти, етнографічні колекції, предмети традиційного одягу та ремесел. Працює Музей бойової слави (1974, від 2024 реорганізовано в Музей історії м. Болграда). Значну роль у збереженні національної ідентичності відіграє Обласний Центр болгарської культури (засновано 1997).

Театральне мистецтво представлене діяльністю народного аматорського театру Болградського районного будинку культури, який діє з 1950-х і регулярно бере участь у регіональних оглядах художньої самодіяльності. У Болградському районному будинку культури проводять концерти, театралізовані дійства, конкурси та виставки. У місті функціонують дитяча музична школа, гуртки образотворчого мистецтва, фотостудії та аматорські ансамблі болгарського фольклору.

Від 2010 проводять щорічний міжнародний фестиваль вина «Bolgrad Wine Fest». Подія об’єднує виноробів, фермерів, митців і туристів з України, Болгарії, Румунії та Молдови. Також організовують Дні болгарської культури, свято Кирила і Мефодія, День міста, а також етнокультурні заходи, що об’єднують українську, болгарську, гагаузьку та албанську громади.

Пам’ятки архітектури національного значення — муровані споруди 19 ст. у стилі класицизму: Спасо-Преображенський собор у Болграді, Мавзолей генерала І. Інзова (1833), Миколаївська церква (1871).

Пам’ятники: Г. С. Раковському, І. Інзову, Кирилу і Мефодію.

Спорт

У місті розвинена фізкультурно-спортивна інфраструктура, що охоплює міський стадіон, дитячо-юнацьку спортивну школу, спортивну школу олімпійського резерву, а також спортивні майданчики в закладах освіти. Болградська ДЮСШ діє з 1968; у її секціях займаються футболом, боротьбою, легкою атлетикою, волейболом та важкою атлетикою.

Відбуваються міжрайонні змагання з футболу, самбо, вільної боротьби та греко-римської боротьби, легкої атлетики, турніри з армрестлінгу.

Відомим спортивним осередком є футбольний клуб «Болград». Серед вихованців місцевих спортивних шкіл — призери чемпіонатів України з боротьби та важкої атлетики.

Персоналії

У м. Болграді народилися та жили: Г. С. Раковський; П. Порошенко; спортсмен, чемпіон України з греко-римської боротьби, вихованець Болградської ДЮСШ О. Стоянов (1977; тепер Україна); археолог Б. Дякович (1868; тепер Україна — 1937; тепер Болгарія); історик, ректор Софійського університету Д. Аґура (1949; тепер Україна — 1911; тепер Румунія); просвітник, науковець, педагог, видавець Д. Мутев (1812; тепер Болгарія — 1864; тепер Україна), співачка, фольклористка О. Янкова (1825; тепер Болгарія — 1901; тепер Україна) та ін.

Джерела

Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 : статистичний збірник. Київ : Державна служба статистики України, 2022. С. 35.

Література

Івченко А. Міста України: 30 років незалежності. Київ : TravelBooks, 2022. 200 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Болград // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Болград (дата звернення: 12.11.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.12.2025