Бичок-цуцик

Бичо́к-цуцик (Proterorhinus) — рід риб родини бичкові ряду окунеподібні.

Зміст

1 Таксономія і характеристика
2 Поширення та екологія
3 Охорона
4 Значення
5 Література
6 Автор

Таксономія і характеристика

Донедавна рід вважали монотиповим із єдиним поліморфним видом бичок-цуцик морський (Proterorhinus marmoratus) у складі. Дотепер склад роду залишається дискусійним, більшість дослідників зараховують до нього 4–5 видів. У морських і солонуватих водах України представлені всі види. Тіло і голова стиснуті з боків. Довжина тіла становить 115 см, найчастіше — 5–7 см. Потилиця в задній частині, предорсальна частина спини та боки вкриті дрібною ктеноїдною (із зубчастим заднім краєм) лускою. Щоки голі. Передні ніздрі витягнуті в довгі вусикоподібні короткі трубочки, які звисають вниз із верхньої губи. Задні ніздрі розташовані близько до краю орбіти. Усі промені грудних плавців з’єднані перетинкою. Черевний присосок повний, його комірець без лопатинок і дрібних ворсинок по краю. Язик зазвичай усічений. Для забарвлення тіла характерні темні смуги. Загальний фон забарвлення (подібного до мармурового візерунка) на пісках — буро-коричневий, на темних ґрунтах — темно-сірий з 4–6 темними смугами. Плавальний міхур відсутній.

Ведуть малорухливий спосіб житті, у нерестовий період виходить на малі глибини до 20 см.

Статевої зрілості досягають у 2 роки за загальної довжини тіла 4,5–5,0 см і маси 17 г. Нерест порційний, триває упродовж квітня — серпня. Нерестовим субстратом слугують будь-які предмети, включно з поверхнею невеликих каменів, порожніми стулками черепашок. У гнізді зазвичай 2–3 кладки ікри по 250–300 ікринок еліпсоїдної форми. Охороняє гніздо самець. Тривалість життя — 2–3 роки.

Поширення та екологія

Види роду поширені у прісних, солонуватих, морських водах Азово-Чорноморського басейну і Каспійського моря. У прісні й опріснені води зазвичай не заходить.

У морі притримується мілководь у прибережній зоні на піщано-мулистих ґрунтах, зрідка — замуленого черепашника і каміння з зарослями водної рослинності.

Охорона

Занесений до Додатку 3 Бернської Конвенції, Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи як «найменш загрожений», Червоної книги Чорного моря (у Болгарському секторі як загрожений).

Значення

Промислового значення не має.

Література

Щербуха А. Я. Риби України. Київ : Видавництво Раєвського, 2013. 256 с.
Манило Л. Г. Рыбы семейства Бычковые (Perciformes, Gobiidae) морских и солоноватых вод Украины. Киев : Наукова думка, 2014. 244 с.
Nelson J. S., Grande T. C., Wilson M. V. Fishes of the World. 5th ed. Hoboken : John Wiley & Sons, 2016. 752 p.
Thacker Chr., Gkenas Chr., Triantafyllidis A. et al. Phylogeny, Systematics and Biogeography of the European Sand Gobies (Gobiiformes: Gobionellidae) // Zoological Journal of the Linnean Society. 2019. № 185 (1). P. 212–225.
Паньков А. В., Пєсков В. М., Маніло Л. Г. Фауна бичкових риб (Gobiiformes: Gobiidae) річкових басейнів Північно-Західного Причорномор’я України та суміжних територій // Гідробіологічний журнал. 2020. № 56 (4). P. 21–33.
Parenti P. A Checklist of the Gobioid Fishes of the World (Percomorpha: Gobiiformes) // Iranian Journal of Ichthyology. 2021. № 8. P. 1–480.