Берліна національна галерея
Берлі́на націона́льна галере́я (нім. Nationalgalerie Berlin) — мистецький музей, що є частиною системи Державних музеїв Берліна (підпорядкована Фундації прусської культурної спадщини). Входить до складу державної музейної колекції Старого музею, розташованого на Берлінському музейному острові.
|
Берліна національна галерея Nationalgalerie Berlin | |
|---|---|
| Розташування | Берлін |
| Рік створення | 1876 |
| Засновник | Вагенер, Йоахім Генріх Вільгельм |
Історична довідка
1861 банкір Й. Г. В. Вагенер (1782–1861; тепер Німеччина) заповів свою колекцію картин королю Пруссії Вільгельму I Фрідріху Людвігу з метою заснувати на її основі національну галерею.
1876 колекцію розмістили в новій будівлі, яку звели за проєктом архітектора Ф. А. Штюлера (1800–1865; тепер Німеччина). Тепер це Стара національна галерея (див. Берлінський музейний острів).
Колекцію поповнювали завдяки новим придбанням і пожертвам. Розвиток галереї пов’язують із діяльністю історика мистецтва Л. Юсті (1876–1957), призначеного 1909 на посаду директора музею. Він обладнав у Палаці кронпринца галерею сучасного мистецтва — Новий відділ національної галереї (1919), заснував Товариство друзів Національної галереї (1929).
З приходом до влади нацистів (див. Нацизм), Л. Юсті звільнили. Нацисти вилучили переважну кількість творів сучасного мистецтва у межах системної кампанії проти «дегенеративного» мистецтва. Чимало робіт із колекції Національної галереї Берліна показали й публічно висміяли на виставці «Дегенеративне мистецтво» у м. Мюнхені.
З початком Другої світової війни головну будівлю Національної галереї (як і багато інших музеїв) 1939 було закрито для публіки. Згодом музейну колекцію евакуювали. 1944 будівля Національної галереї зазнала серйозних руйнувань унаслідок авіабомбардування м. Берліна.
Після війни частину фондів Національної галереї знову виставлено для огляду. 1947 муніципалітет м. Берліна доручив Л. Юсті та мистецтвознавцю А. Яннашу (1898–1984; тепер Німеччина) відновити колекцію та створити «Галерею 20 століття». Однак адміністративний поділ м. Берліна 1948 на Східний і Західний перешкодив задуму: А. Яннаш очолив нову Національну галерею в Західному Берліні, а Л. Юсті — у Східному.
Колекція Національної галереї в Західному Берліні спочатку не мала постійного місця розташування. Із відкриттям 1968 Нової національної галереї колекцію розмістили там разом із роботами, придбаними після 1949 для «Галереї 20 століття». Її першим директором призначили мистецтвознавця В. Гафтманна (1912–1999; тепер Німеччина). Він не лише об’єднав фонди та сформував цілісну колекцію, а й повернув галереї її міжнародне визнання.
1975 на посаду директора призначили мистецтвознавця Д. Хоніша (1932–2004; тепер Німеччина), який розширив фонди, зміг придбати низку робіт, конфіскованих 1937, створив колекцію сучасного мистецтва. 1977 разом із юристами відновив Товариство друзів Національної галереї. Ця асоціація меценатів відтоді підтримує Національну галерею, здійснює ключові придбання та фінансує великі виставки.
Характеристика
Після возз’єднання Німеччини, колекції двох Національних галерей (Східної та Західної) 1992 було об’єднано. Загальний фонд налічував понад 6 тис. робіт. 1993 проведено значну реорганізацію колекції.
Станом на 2023 фонди виставлено в шести установах, які розподілені в трьох окремих районах м. Берліна:
- Стара національна галерея і Фрідріхсвердерська церква розташовані в районі Мітте;
- Нова національна галерея і Гамбурзький вокзал — Музей сучасності розміщені в Тіргартені;
- Музей Берггрюн і Зібрання Шарфа-Герстенберга ― у палаці Шарлоттенбург.
Стара національна галерея є частиною Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі Берлінського музейного острова. Її відкрили для відвідувачів 2001 після масштабної реконструкції та реставрації. Містить одну з найбільших колекцій мистецтва 19 ст. (від класицизму та романтизму до імпресіонізму й модерну). Колекцію скульптури Старої національної галереї вважають найповнішим зібранням скульптурного мистецтва 19 ст. у світі. У ній представлено твори Е. Дега, Е. Ней (1833–1907, США), О. Родена та інших.
Нова національна галерея, збудована 1965–1968, присвячена мистецтву 20 ст. Через постійне поповнення фондів і збільшення колекцій було вирішено перетворити Гамбурзький вокзал на Музей сучасності (1996).
2000 фонд Національної галереї Берліна суттєво розширили після придбання колекції галериста Г. Берггрюна (1914–2007; тепер Німеччина). Улітку 2008 було відкрито Зібрання Шарфа-Герстенберга як центр сюрреалістичного мистецтва (див. Сюрреалізм). В експозиції представлено переважно твори кінця 19 ― першої половини 20 ст.
Федеральний уряд схвалив будівництво до 2030 нової будівлі Національної галереї. Будівельні роботи розпочалися 2021.
Значення
Національна галерея володіє однією з найважливіших у світі колекцій творів мистецтва 19–21 ст.
Література
- Die Sammlung des Bankiers Wagener. Die Gründung der Nationalgalerie / Hrsg. von U. Kittelmann, B. Verwiebe, W. Wesenberg. Leipzig : Seemann Henschel, 2011. 464 p.
- Museum Island Berlin / Ed. by M. Eissenhauer, A. Bähr, E. Rochau-Shalem. Munich : Hirmer, 2017. 416 p.
- Neue Nationalgalerie Berlin. Refurbishment of an Architectural Icon / Ed. by A. Maibohm. Berlin : Jovis, 2021. 320 p.
- Neue Nationalgalerie. Das Museum von Mies van der Rohe / Hrsg. von J. Jäger, C. von Marlin. Berlin : Deutscher Kunstverlag, 2021. 272 p.
- Alte Nationalgalerie: Kunst im langen 19. Jahrhundert / Hrsg. von R. Gleis, B. Verwiebe, Y. Deseyve. Berlin : Bücher & Medien, 2023. 464 p.
- Nationalgalerie. Staatliche Museen zu Berlin (офіційний сайт). URL: https://www.smb.museum/en/museums-institutions/nationalgalerie/collection-research/about-the-collection/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Миронюк О. Ю. Берліна національна галерея // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берліна національна галерея (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.08.2023
