Ахл аль-Кітаб

Ахл аль-Кітáб (араб. اهل الكتاب‎‎‎‎ — «люди Писання», «люди Книги») — найменування в Корані послідовників монотеїстичних релігій, найперше юдеїв і християн, які раніше за мусульман отримали Боже Одкровення у вигляді Святого Письма — священних книг Тори (араб. Таурат), Книги псалмів (Забур), Євангелій (Інджіль). До «людей Книги» відносять також згаданих в Корані сабеїв (або сабійців — наразі ідентичність етнокультурна цієї спільноти точно не визначена). Часом вказують і на представників зороастризму (священна книга — Авеста), які потрапили в цю категорію вірян уже після смерті Мухаммада й арабського завоювання Персії.

Неодноразово уживаний у Корані термін «люди Писання» свідчить про засадничу роль книжності в авраамічних релігіях, на відміну від фольклорно-міфологічних джерел язичництва; віру в Божественне походження священних книг і святість викладених у них приписів і заповідей. Згідно з віровченням ісламу, «люди Книги» вірують в того ж Бога, що й мусульмани, але початкове, отримане від Аллаха, Одкровення було ними призабуте або спотворене. Коран не тільки підкреслює спільність початкової віри в єдиного Бога у власників Святого Письма, а й іноді віддає належне релігійним і моральним цінностям спільнот, які отримали попереднє Одкровення.

Найчастіше, вказуючи на відмову юдеїв та християн визнати Мухаммеда як посланця єдиного Бога, Коран підкреслює їхню нездатність адекватно зрозуміти зміст послання і Одкровення, заблудження чи приховування істини. Послідовники юдаїзму (ягуді) та християнства (насара) у ранньому ісламі не вважалися "невірними", не ставали об’єктами газавату чи навернення в іслам, але розглядалися Мухаммадом як такі, що потребують покровительства. В Арабському халіфаті, особливо за Омейядів, «люди Книги» набули особливого правового статусу і утворили категорію тих, хто оточений «заступництвом» (ахл аз-Зімма). На відміну від язичників, їм гарантували можливість безперешкодного сповідування своєї віри, невтручання у внутрішні справи релігійної громади, захист від зовнішніх ворогів і недоторканність особи та майна. Взамін вони мусили платити спеціальний податок (джизія). Серед привілеїв був і дозвіл мусульманам одружуватися на жінках з Ахл аль-Кітаб, навіть якщо вони лишаються у своїй вірі.

Концепція Ахл аль-Кітаб втілила припустимий для раннього ісламу рівень толерантності у відносинах між прихильниками авраамічних релігій. У 20 ст., завдяки численним перекладам Корану та Біблії, термін «люди Книги» поширився серед народів Азії, Африки і набув нового позитивного смислу. Особливо серед християнізованих народів, які отримали Біблію як перший письмовий і друкований текст, створений їхньою власною мовою.

Цитати

«Воістину, тим, хто увірував, і юдеям, і тим, які є християнами, і сабеям – усім, хто увірував в Аллаха, в Останній День і хто творив добро – усім винагорода від Господа їхнього. Не матимуть вони страху й не будуть засмучені вони!»

 (Коран, сура 2 «Аль-Бакара», аят 62).


«Після того, як людям Писання стала зрозуміла істина, багато хто з них через свою заздрість бажає, щоб ви відвернулися від своєї віри. Вибачте ж їх та простіть, поки Аллах не покаже наказу свого. Воістину, Аллах спроможний на кожну річ!»

 (Коран, сура 2 «Аль-Бакара», аят 109).


«Скажи: О люди Писання! Прийдімо ж до єдиного слова між нами і між вами – що ми не будемо поклонятися нікому, окрім Аллаха, і не будемо нікого додавати Йому як рівного, і не будемо вважати за Господа когось іншого з нас чи з вас, а тільки Аллаха!... О люди Писання! Чому ви сперечаєтесь про Ібрагіма, адже Таурат та Інджіль були зіслані лише після нього? Невже ви не розумієте?»

 (Коран, сура 3 «Аль-Імран», аяти 64-65).


«Частина людей Писання хоче, щоб вас ввели в оману. Але ж заблукають лише вони самі, хоча й не відчувають цього! О люди Писання! Чому ви не віруєте у знамення Аллаха? І ви ж самі є свідками цьому! О люди Писання! Чому ви одягаєте істину в неправду та приховуєте істину? Адже ви знаєте її!»

 (Коран, сура 3 «Аль-Імран», аяти 69-71).


Література

  1. Али-заде А. Ахль аль-Китаб // Исламский энциклопедический словарь. Москва : Ансар, 2007. С. 103–104.
  2. Арістова А. Ісламський образ толерантності: «Міланський едикт» та «договір Умара» // Релігійна свобода: Свобода буття релігії в сучасному соціумі. Київ, 2012–2013. № 17–18. С. 71–75.
  3. Преславний Коран. Переклад смислів українською мовою / Пер. з араб. М. Якубовича. Київ : Основи, 2015. 433 с.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Ахл аль-Кітаб // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ахл аль-Кітаб (дата звернення: 21.10.2021).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ