Авеста

Авеста. Фрагмент тексту Ясни

Аве́ста (перс. іاَوِستا‎) — найдавніша священна книга зороастризму — давньоіранської релігії, названої за ім’ям її легендарного засновника і пророка Заратуштри.

Історична довідка

Написана однією з давньоіранських мов у 1 тис. до н. е. Укладалася протягом тривалого часу в усній традиції, тому в текстах Авести дослідники виявляють пласти різних епох. Термін «Авеста» вперше вжито у проповідях Заратуштри.

Зміст Авести є неоднорідним та охоплює весь культурний досвід давніх іранських народів: космогонію, міфологію, легенди про божество світла Ахура-Мазду та божество темряви Ангра-Манью; народний епос; гімни, проповіді, настанови Заратуштри; свідчення з історії та культури. Основний мотив Авести — вічна боротьба добра і зла.

Авеста пройшла чотири етапи фіксацій і кодифікацій:

1) кодифікація епохи правління Віштаспb Каяніда (5 ст. до н. е.), ймовірно, в кінці життя Заратуштри;

2) кодифікація епохи Ахеменідів (є свідчення про спалення текстів Авести Александром Македонським).;

3) кодифікація епохи Аршакідів (1–2 ст.);

4) кодифікація епохи Сасанідів (3–7 ст.).

За переказами, перший запис Авести був виконаний на 12 000 шкіряних аркушах золотими літерами. Авеста складалася з 21 книги, які називалися насками (саме стільки слів у найдавнішій молитві зороастрійців). Велика частина текстів втрачена через знищення численними завойовниками.

Структура

До наших днів дійшло п’ять нерівномірних за обсягом і значенням частин Авести:

1) Ясна (Моління) — центральна і найдавніша частина Авести, що містить Гати (гл. 28–34, 43–53) — зібрання молитов до ритуальних дійств, жертвоприношень, хвалебні звернення до божеств; настанови слідувати за богом добра Ахура-Маздою;

2) Висперед, або Виспрат (Усі владики) — збірник молитовних піснеспівів, звернених до добрих духів;

3) Вендидад, або Видевдат (Кодекс проти демонів) — поради, як відвернути злі сили та «девів» (демонів); приписи, як відновити праведність, дотримуватися ритуалів; низка релігійно-правових постулатів, міфічних та епічних сказань;

4) Яшти (Похвала) — гімни різним божествам зороастрійського пантеону;

5) Мала Авеста (Хорд-Авеста) — збірник коротких повсякденних молитов.

В обіг європейської культури Авеста потрапила завдяки перекладам французькою мовою Зенд-Авести — редакції Авести, написаної мовою пехлеві, яка є текстом із коментарями. Такий переклад виконав 1771 французький сходознавець А. Анкетіль-Дюперрон.

Видання

  • Авеста. пер. с авест. и коммент. И. М. Стеблин-Каменского. Душанбе, 1990.
  • Авеста в русских переводах (1861–1996). Изд. 2. Санкт-Петербург, 1998.
  • Авеста. «Закон против дэвов» (Видевдат). Санкт-Петербург, 2008. 301 с.

Література

  1. Брагинский И. С. Древнеиранская литература // История всемирной литературы : в 9 т. Москва : Наука, 1983. Т. 1.
  2. Лелеков Л. А. Авеста в современной науке. Москва : Гос. НИИ реставрации МКиТ РФ, 1992. 362 с.
  3. Бабаев А. Д., Каримов Т. Д. Авеста: по следам древнейшей цивилизации таджиков. Худжанд, 2001. 190 с.
  4. Чунакова О. М. Авеста. Пехлевийский словарь зороастрийских терминов, мифических персонажей и мифологических символов. Санкт-Петербург, Москва : Восточная литература, 2004. 286 с.
  5. Авеста: лекции В. И. Абаева (1982–1983) с анализом и комментариями. Цхинвал : Республика, 2016. 299 с.
  6. Диллон Э. М. Дуализм в Авесте. Репринт. изд. Санкт- Петербург : Альфарет, 2017. 506 с
  7. Кульпинов С.С. К вопросу о влиянии месопотамской религии на зороастризм // Известия Иркутского государственного университета. Серия: Политология. Религиоведение. 2017. Т. 21. С. 155-161.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Авеста // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Авеста (дата звернення: 22.11.2020).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ