Авеста

Аве́ста (перс. іاَوِستا‎) — найдавніша священна книга зороастризму — давньоіранської релігії, названої за ім’ям її легендарного засновника і пророка Заратуштри. Написана однією з давньоіранських мов у 1 тис. до н. е. Укладалася протягом тривалого часу в усній традиції, тому в текстах Авести дослідники виявляють пласти різних епох. Термін Авеста вперше вжито у проповідях Заратуштри. Зміст Авести є неоднорідним та охоплює весь культурний досвід давніх іранських народів: космогонію, міфологію, легенди про божество світла Ахура-Мазду та божество темряви Ангра-Манью; народний епос; гімни, проповіді, настанови Заратуштри; свідчення з історії та культури. Основний мотив Авести — вічна боротьба добра і зла.

Авеста пройшла чотири етапи фіксацій і кодифікацій: 1) кодифікація епохи правління Віштаспа Каяніда (5 ст. до н. е.), в кінці життя Заратуштри; 2) кодифікація епохи Ахеменідів, яку спалили греки; 3) кодифікація епохи Аршакідів (1–2 ст.); 4) кодифікація епохи Сасанідів (3–7 ст.). За переказами, перший запис Авести був виконаний на 12 000 шкіряних аркушах золотими літерами. Авеста складалася з 21 книги, які називалися насками (саме стільки слів у найдавнішій молитві зороастрійців). Велика частина текстів втрачена через знищення численними завойовниками (наприклад, є свідчення про спалення текстів Авести Александром Македонським). До наших днів дійшло п’ять нерівномірних за обсягом і значенням частин Авести: 1) Ясна (Моління) — центральна і найдавніша частина Авести, що містить Гати (гл. 28–34, 43–53) — зібрання молитов до ритуальних дійств, жертвоприношень, хвалебні звернення до божеств; настанови слідувати за богом добра Ахура-Маздою; 2) Висперед, або Виспрат (Усі владики) — збірник молитовних піснеспівів, звернених до добрих духів; 3) Вендидад, або Видевдат (Кодекс проти демонів) — поради, як відвернути злі сили та «девів» (демонів); приписи, як відновити праведність, дотримуватися ритуалів; низка релігійно-правових постулатів, міфічних та епічних сказань; 4) Яшти (Похвала) — гімни різним божествам зороастрійського пантеону; 5) Мала Авеста (Хорд-Авеста) — збірник коротких повсякденних молитов. В обіг європейської культури Авеста потрапила завдяки перекладам французькою мовою Зенд-Авести — редакції Авести, написаної мовою пехлеві, яка є текстом із коментарями. Такий переклад виконав 1771 французький сходознавець А. Анкетіль-Дюперрон.

Видання

  • Авеста. пер. с авест. и коммент. И. М. Стеблин-Каменского. Душанбе, 1990.
  • Авеста в русских переводах (1861–1996). Изд. 2. Санкт-Петербург, 1998.
  • Авеста. «Закон против дэвов» (Видевдат). Санкт-Петербург, 2008. 301 с.

Література

  1. Брагинский И. С. Древнеиранская литература // История всемирной литературы. Москва, 1983. Т. 1.
  2. Лелеков Л. А. Авеста в современной науке. Москва, 1992.
  3. Бабаев А. Д., Каримов Т. Д. Авеста: по следам древнейшей цивилизации таджиков. Худжанд, 2001.
  4. Чунакова О. М. Авеста. Пехлевийский словарь зороастрийских терминов, мифических персонажей и мифологических символов. Санкт-Петербург, Москва, 2004.
  5. Диллон Э. М. Дуализм в Авесте. Москва, 2009.
  6. Авеста: лекции В. И. Абаева (1982–1983). Цхинвал, 2016.
  7. Кульпинов С.С. К вопросу о влиянии месопотамской религии на зороастризм // Известия Иркутского государственного университета. Серия: Политология. Религиоведение. 2017. Т. 21. С. 155-161.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Сарапін О. В. Авеста // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Авеста (дата звернення: 15.11.2019).