Асмус, Валентин Фердинандович

Áсмус, Валентин Фердинандович (30.12.1894, м. Київ, тепер Україна — 04.06.1975, м. Москва, тепер Російська Федерація) — філософ, спеціаліст з історії філософії, логіки, естетики, історії культури; член Спілки радянських письменників (1935), професор (1935), доктор філософських наук (1940), дійсний член Міжнародного інституту філософії у Парижі (1958), заслужений діяч науки РСФСР (1964).

Асмус, Валентин Фердинандович

Рік народження 30 .12 1894
Місце народження Київ
Рік смерті 04 .06 1975
Місце смерті Москва
Напрями діяльності філософія, історія філософії, логіка, естетика, історія культури


Життєпис

Народився у зросійщеній німецькій родині службовця. Дитячі й юнацькі роки пройшли в Константиновці та Києві. Навчався в німецькому реальному училищі Св. Катерини в Києві (1903‒1914), у 1914‒1919 — на історико-філологічному факультеті Імператорського університету Св. Володимира, відділення філософії і російської словесності (нині — Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Як вихованець Київського університету св. Володимира, зберіг і розвинув у своїй творчості здобутки української історико-філософської школи кін. 19 – поч. 20 ст.

1918 за твір «Залежність Л. М. Толстого від Спінози в його релігійно-філософських поглядах» отримав премію ім. Л. Толстого. Після закінчення університету займався науково-дослідницькою та педагогічною діяльністю, працював на кафедрі філософії філософсько-соціологічного відділу Українського інституту марксизму-ленінізму (1919‒1927), де викладав філософію й естетику.

1927 В. Асмус переїхав до Москви.

1927‒1935 працював у Московському інституті червоної професури і Академії Комуністичного виховання ім. Н. Крупської.

1935‒1941 викладав філософію й естетику на філософському факультеті Московського інституту філософії, літератури, історії (МІФЛІ). 1935 1956 — професор Літературного інституту ім. М. Горького, старший науковий співробітник сектору естетики Інституту світової літератури імені М. Горького (1956).

1939 1975 — викладав логіку, iсторiю філософії та античну лiтературу на філологічному, а після відновлення (1941) — на філософському факультетах Московського державного університету імені М. В. Ломоносова.

Лауреат Державної (Сталінської) премії (1943) за участь у підготовці 3-томної «Історії філософії».

1957‒1958 В. Асмус очолював кафедру логіки філософського факультету МДУ.

1968‒1973 працював старшим науковим співробітником Інституту філософії АН СРСР.

1959‒1975 був членом редколегії й авторського колективу «Філософської енциклопедії» у 5-ти томах.

У 1960-ті — поч. 1970-х ХХ ст. брав активну участь у створенні низки збірників і навчальних посібників з історії філософії, у підготовці та виданні перекладів праць класиків і сучасних західних філософів, в організації міждународної співпраці в галузі філософії, хоча як безпартійний був «невиїздним».

Науковий доробок

На творчості Асмуса позначилось філософське становлення у межах дореволюційної академічної традиції. Був поміркованим прихильником діалектичного матеріалізму, але шукав можливості висловити власний погляд на філософські проблеми, прагнув вийти за межі цієї методологічної догми, хоча й зазнавав ідеологічного тиску.

Головна сфера наукової діяльності — історія філософії, передусім античнознавство і кантознавство, російська філософія. Асмус детально розглянув розвиток античної філософії від її становлення (мілетська школа і піфагореїзм) до злету високої класики (Сократ, Платон, Аристотель) і вчень епохи еллінізму (стоїцизм, скептицизм, епікуреїзм); виникнення неоплатонізму як предтечі патристики. Загальне визнання отримали дослідження філософії 17‒18 ст., зокрема творчості Ф. Бекона, Р. Декарта, Б. Спінози, представників німецької філософії Нового часу, особливо І. Канта.

У творчому доробку Асмуса — численні праці з логіки, естетики, історії літератури. Дослідив російську естетику в порівнянні з німецькою й англійською, виокремив такі її особливості, як тісна «зрощеність» естетичної думки з живою практикою мистецтва та роль художньої критики для філософського розвитку суспільства, погляд на мистецтво як спосіб перетворення життя.

1946 активно долучився до відродження в СРСР логіки як галузі досліджень і навчального предмету. Автор праць з логiки, фiлософiї, дiалектики, теорiї пiзнання й естетики. Написав один із перших в СРСР підручників з логіки. Автор багатьох статтей у «Філософській енциклопедії» (1960–1970), «Великій радянській енциклопедїї», «Літературній енциклопедії» та ін.

У 1960-х – на поч. 1970-х брав активну участь у створенні збірників і навчальних посібників з історії філософії, підготовці та виданні перекладів праць класиків і сучасних західних філософів, організації міжнародної співпраці в галузі філософії.

Серед останніх праць — «Історико-філософський процес у зображенні та оцінці російського екзистенціалізму». Посмертно видані «Історико-філософські етюди», куди увійшли нариси з історії західної філософії (від Платона до В. Джеймса).

Автор праць: «Діалектичний матеріалізм і логіка» (1924), «Адвокат філософської інституції (Бергсон і його критика інтелектуалізму)» (1926), «Етика Спінози» (1927), «Діалектика у системі Декарта» (1928), «Діалектика й антиномії Канта» (1928), «Діалектика Канта» (1929), «Нариси історії діалектики у Новій філософії» (1930), «Маркс і буржуазний історизм» (1933), «М. Г. Чернишевський як діалектик» (1939), «Коло ідей Лермонтова» (1941), «Логіка» (1947), «Вчення логіки про доказ і спростування» (1954), «Декарт» (1956), «Шіллер як філософ і естетик» (1957), «Демокріт» (1960), «Жан Жак Руссо» (1962), «Німецька естетика ХVІІІ століття» (1963), «Проблема інтуїції у філософії і математиці» (1963), «Історія античної філософії» (1965); «Платон» (1968), «Імануїл Кант» (1973).

Праці В. Асмуса перекладено німецькою, англійською, французькою, китайською, румунською й іншими мовами. За кордоном Асмус відомий, в основному, як кантознавець.

Твори

Асмус В. Ф. Собрание сочинений: В 7 т. M.: URSS, 2015.

Література

  1. Соколов В. В., Ойзерман Т. И., Гулыга А. В., Каменский 3. А., Смирнов В. А., Субботин А. Л., Жучкова В. А. В. Ф. Асмус — педагог и мыслитель // Вопросы философии.1995. № 1. С. 31–51;
  2. Вспоминая B. Ф. Асмуса. М.: Прогресс-Традиция, 2001;
  3. Алексеев П. В. Философы России XIX–XX столетий. Биографии, идеи, труды. Изд. 4-е, перераб. и доп. М: Академический Проект, 2002. С.68-70;
  4. Ткачук М. Асмус Валентин Фердинандович // Філософська думка в Україні : Бібліогр. словник / Авт. кол.: В. С. Горський, М. Л. Ткачук, В. М. Нічик та ін. К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2002. С. 15-16;
  5. Валентин Фердинандович Асмус / Сост. В. А. Жучков и И. И. Блауберг. М.: РОССПЭН, 2010. 479 с.

Автор ВУЕ

М. А. Козловець


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Козловець М. А. Асмус, Валентин Фердинандович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асмус, Валентин Фердинандович (дата звернення: 3.04.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
25.03.2020

Покликання на статтю