Ангідрит

Ангідри́т (від лат. anhydros, з грец. ἄνυδρος — безводний) — мінерал та гірська порода, що складається переважно з цього мінералу.

Історична довідка

Мінерал відкрив 1794 природознавець Н. П. фон Нейгауз (1723–1798; Німеччина), який назвав його «муріацит». Про це у книзі «Нариси з мінералогії» («Mineralogische Aufsätze»; Відень, 1794) мінералог Й. Фіхтель (1732–1795; Австрія). Хімік та мінералог Р. Кірван (1733–1812; Ірландія) теж вжив цю назву мінералу у книзі «Нариси з геології» («Geological Essays»; Лондон, 1799).

Пізніше мінерал досліджували Р.-Ж. Гаюї та М. Г. Клапрот.

А. Г. Вернер у «Довіднику з мінералогії» («Handbuch der Mineralogie»; Лейпциг, 1804) ) ввів назву «ангідрит», яка актуальна дотепер.

Мінерал

Ангідрит
Клас мінералу	сульфати
Колір	білий, блакитний, сіруватий, червонуватий
Форма кристалів	ізометрична з пінакоїдальними гранями або товстотаблитчаста
Сингонія	ромбічна
Твердість	3, 0–3, 5
Блиск	скляний
Прозорість	прозорий або напівпрозорий
Густина	2, 8-3, 0 г/см³
Особливі характеристики	крихкий, гігроскопічний

Ангідрит — мінерал, сульфат кальцію острівної будови.

Хімічна формула: CaSO₄.

Хімічний склад, %: CaO — 41,19; SO₃ — 58,81.

Домішки: Sr, Ba, MgO, Al₂O₃, SiO₂.

Сингонія ромбічна. Кристали ізометричні з пінакоїдальними гранями або товстотаблитчасті. Часто утворює масивні та дрібнозернисті агрегати.

Густина 2,8-3,0 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса 3,0–3,5. Колір білий, блакитний, сіруватий, червонуватий. Блиск скляний. Злам від нерівного до скалкуватого. Риса біла, сірувато-біла. Прозорий, напівпрозорий. Крихкий. При гідратації легко переходить у гіпс (CaSO₄·2Н₂О). Форми — суцільні дрібнозернисті мармуроподібні маси, рідко — у вигляді кристалів або волокон.

Основний компонент осадових евапоритових відкладень (див. Евапорити) і верхніх порід соляних куполів. Утворюється переважно дегідратацією гіпсу в магматичних гірських породах, фумарольних відкладеннях (див. Фумароли) і у гідротермальних трубах морського дна, як продукт зміни гідротермальних мінеральних родовищ.

Асоціації: гіпс, галіт, сильвін, полігаліт, доломіт, кальцит, магнезит, целестин, сірка.

Гірська порода

Ангідрит — гірська порода, що складається з мінералу ангідриту та домішок.

Трапляється у вигляді суцільних зернистих мас білого, сіруватого та блакитного кольорів, прошарків і виділень серед осадових гірських порід — відкладів лагун і морських басейнів, що усихають. Кристали ангідриту призматичної форми трапляються зрідка, головним чином у гідротермальних жилах.

Твердість 3,0–3,5, густина 2,8–3,0 г/см³. На поверхні землі ангідрит з часом переходить у гіпс, вбираючи воду і збільшуючись в об'ємі до 30–60 %.

Поширення

Типові родовища — соляні копальні поблизу м. Галль-ін-Тіроль (земля Тіроль, Австрія) та калійні заводи поблизу м. Леопольдсгалля (земля Саксонія-Ангальт, Німеччина).

Поширений по всьому світу. У Європі знайдений в Австрії (землі Зальцбург, Тіроль, Штирія), Німеччині (землі Саксонія-Ангальт, Нижня Саксонія та ін.), Італії (регіон Тоскана, на вулкані Везувій), Швейцарії (Симплонський тунель в Альпах); в Америці — у США (штати Вірджинія, Нью-Мексико, Техас), Мексиці (штат Чіуауа), Перу (округ Марокоча); в Азії — на Соляному хребті у провінції Пенджаб (Індія), на г. Пінатубо (Філіппіни).

В Україні є на Донбасі, Прикарпатті та Українському кристалічному щиті.

Застосування

Використовують для одержання цементів, сірчаної кислоти, добрив, як виробний камінь для облицювальних матеріалів.

Додатково

Типовий зразок мінералу знаходиться у Фрайберзькій гірничій академії під номером 16 538 за каталогом.

Література

1. Fichtel J. E. von Mineralogische Aufsätze. Mathias Andreas Schmidt, kaiserlich königlicher Hofbuchdrucker. Wien : Mathias Andreas Schmidt, 1794. P. 228.
2. Anhydrit // Handbuch der Mineralogie : in 2 bd. Leipzig : Crusius, 1804. Bd. 2. P. 209–212.
3. Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ангідрит // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
4. nthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003.
5. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
6. Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Ангідрит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ангідрит (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.07.2022