Алба

Герб
Прапор

А́лба (рум. Alba) ― жудець (адміністративно-територіальна одиниця) Румунії.

Алба (Alba)

Тип жудець
Країна Румунія
Регіон країни Південно-Східна Європа
Площа (кв. км) 6.242
Чисельність населення (тис.осіб) 336.859
Густота населення (осіб на кв.км) 59
Найбільші міста Абруд, Бая-де-Арьєш, Кимпени, Куджір, Окна-Муреш, Теюш, Златна
Адміністративні кордони Клуж, Біхор (жудець), Арад, Хунедоара, Вилча, Сібіу, Муреш

Географічне положення

Панорама міста Абруд

Жудець Алба розташований в центральній частині Румунії. Межує з жудцями: Клуж ― на півночі, Біхор і Арад ― на заході, Хунедоара ― на південному заході, Вилча ― на півдні, Сібіу ― на сході, Муреш ― на північному сході.

В Алба 7 міст (Абруд, Бая-де-Арьєш, Кимпени, Куджір, Окна-Муреш, Теюш, Златна) та 68 комун (сільських поселень).

Територія ― 6,242 км².

Історична довідка

Барочна фортеця (1-а половина 18 ст.) в місті Алба-Юлія

Перші людські поселення на території Алба датують епохою палеоліту. Археологами знайдені скіфські та кельтські пам’ятки. У давні часи територія Алба була частиною Дакії ― держави даків, пізніше ввійшла до однойменної римської провінції.

У 10 ст. н. е. на території Алба сформовано воєводство з центром у м. Балграді (Белград; тепер м. Алба-Юлія). Від 11 ст. Алба ― у складі Угорського королівства. Балград дістав назву «Дюлафехервар» (угор. Gyulafehérvár, буквально — Біла фортеця воєводи), латиною ― Алба-Юлія (Alba Iulia). Першу згадку про таку назву міста датовано 1097.

Після розпаду Угорського королівства м. Алба-Юлія було столицею Східного Угорського Королівства (1541–1690) та Трансільванського князівства (1571–1692).

У 1600 воєвода Валахії Михайло Хоробрий (1558–1601) об’єднав під своїм правлінням три румунські князівства (Трансильванію, Молдавію та Валахію) з центром у м. Алба-Юлії, яке на короткий період стало першою столицею румунської об’єднаної держави.

Від 1690 жудець Алба в складі Габсбурзької монархії (див. Габсбурги). 1784 на території Алби відбулося велике селянське повстання під керівництвом Горії (справжнє ім’я В. Урсу Нікола; 1731–1785), Клошки (справжнє ім’я І. Орге; 1747–1785) та Крішана (справжнє ім’я М. Джурджу; 1733–1785).

01.12.1918 на Великій Національній Асамблеї в м. Алба-Юлії проголошено приєднання Трансільванії до Румунії.

1968 утворено жудець Алба, адміністративний центр — м. Алба-Юлія.

Природа

Геологічна будова. Рельєф. Корисні копалини

На Північному Заході розташовані гори Апусені (Західні Румунські гори), які складаються з Біхору (край Куркубата, 1849 м) з масивом Гайна (1486 м), Великої гори та гір Траскеу; на Півдні — Карпати, представлені горами Суреану (Себесул) з масивом Патру (2130 м.) і частково гірськими островами Сіндрелул; на Сході — гори Плайя Трансильванія.

Є поклади золота (Баї де Арієш, Рошіа Монтана), руд інших металів: поліметалеві руди (Бая де Арієш, Алмашу Маре), руди мідні (Рош’я Поєні, Бусіум-Ізбіта), родовище глиноземної сировини (Рошіа Монтана), соляні поклади поблизу міста Вікна-Муреш, родовище природного газу в Білій Балті, поклади вапняку, доломіту, глини, базальту, дациту, кварцу, амфіболіту, піску та гравію.

Ґрунти

У гірській місцевості Алби переважають ґрунти бурі лісові, на виположених схилах гір поширені буроземно-підзолисті ґрунти (див. Ґрунти підзолисті). Під гірськими луками й високогірним рідколіссям сформувалися гірсько-лучно-буроземні ґрунти полонин. На крутих схилах і вершинах гір переважають скелетні, кам’янисті ґрунти. У горбистій частині ― сірі лісові ґрунти, буроземи, чорноземи та ін. Для заплавних районів річок характерні родючі алювіальні ґрунти (див. Алювій). Більшість ґрунтів деградовано поверхневими або глибинними ерозійними явищами, підвищеною вологістю та кислотністю, зсувами тощо. Деградацію ґрунтів зумовлено нахилом рельєфу та антропогенним упливом.

Ландшафти

Головна природна пам’ятка — гірська область, яка включає важливу частину Природного парку Апусені з особливими пейзажами, видовищними карстовими явищами (печери Скерішоара), гори Траскеулуй та гори Шурєану (у південній частині). Заповідники природні: печера льодовика Скарсора, льодовик Вартоп, Койба Маре, вапняки Малої долини, вапняки Гарбова-де-Сус та інші.

Річки

Гідрографічна мережа належить до басейну річкового Муреша з притоками ― праві: Овен, Аюд, Джоагіу, Галда та Ампої; ліві ―Тарнава, Себеш, Піань та Кугір.

Клімат

Клімат континентальний, змінюється відповідно до рельєфу: у гірських районах холодний та дощовий, на пагорбах — жаркий і сухий. Середньорічна температура — 7–9 °С. Середня температура січня — +3–+10 ºС, липня — близько +20 C. У горах абсолютна мінімальна температура становила -31°С, максимальна ― +39°С. Річна кількість опадів на плоскогір’ях та долині річки Муреш — 450–550 л/м²; у гірській місцевості — 1000–1100 л/м². На зиму припадає 15 % річної кількості опадів, на весну ― приблизно 30 %, на літо ― майже 40 %, осінь ― понад 15 %. У травні та червні максимальна кількість опадів (близько 85 л/м² у горбистій місцевості та понад 100 л/м² за місяць у гірській частині). Мінімальну кількість опадів зафіксовано в лютому ― у середньому від 20 до 30 л/м² за місяць у районах плато й 45–60 л/м² за місяць у горах. Переважають південно-західні вітри.

Рослинний і тваринний світ

Різноманітність рельєфу, геологічної структури та клімату позначилася на рослинності. Чітко виражена висотна поясність. У передгір’ях на висотах до 700 м ― степ та лісостеп, до висоти 900–1000 м ― дубово-букові ліси та діброви, до 1700 м ― хвойні ліси, вище — альпійські луки (див. Альпійський висотний пояс). Для високих гірських хребтів і гірських ущелин характерні лучні рослини ― костриця червона, польовиця скельна, біловус стиснутий, чорниця звичайна, лишайник ісландський. Субальпійський пояс представлено сосною гірською, ялівцем звичайним, трапляється рододендрон східнокарпатський. Хвойні ліси з ялини звичайної та ялиці білої. Трав’янисті рослини ― ожика лісова, нечуйвітер звичайний, сольданела. У лісах росте бук звичайний, дуб скельний, явір, клен звичайний, ясень звичайний, липа дрібнолиста, дуб звичайний, дуб австрійський, черешня, берека. На пагорбах і плато — костриця валлійська, осока низька, ковила волосиста.

Водяться ведмідь бурий, олень благородний, вовк, дикий кабан, кріль. Серед птахів ― жовна чорна, горіхівка, скеляр строкатий. У горах ― беркут, глухар.

Води багаті рибою: сом звичайний, головень європейський, сазан, марена звичайна, гірська форель.

Основні загрози й ризики в сфері природокористування

Унаслідок кліматичних змін на території Алба почастішали бурі, особливо в жаркий сезон із квітня по жовтень. У рівнинних і гірських районах трапляються заметілі, що призводять до блокування шляхів зв’язку та ізоляції населених пунктів на певний проміжок часу. Відсутність греблі на річці Муреш, вичерпання робочого ресурсу інших гребель створює загрозу підтоплень. Посуха на території Алба в літні періоди характерна для поселень на плато Тірнан-Секашу.

У гірській місцевості небезпеку становить сходження снігових лавин та льодовиків. Ризик зсувів ґрунту, як природного, так і техногенного походження, є на всій території округу.

Жудець Алба розташовано в західній частині найвищої сейсмічної зони країни ― зоні Вранча, однак він не є областю сейсмічної активності.

Населення

Населення Алба.jpg

Загальна кількість населення — 336,859 тис. осіб (2014, оцінка). Густота населення — 59 осіб на км².

Склад населення за етнічними групами: румуни (89,9 %), угорці (4,8 %), цигани (4,7 %), інші (0,6 %). Населення переважно розмовляє румунською.

Склад населення за релігійними групами (2002, перепис): православні (86,2 %), протестанти (3,9 %), греко-католики (3,6 %), п’ятидесятники (1,9 %), ті, що не визначилися (4,4 %).

Частка молодого населення в жудці Алба зменшується, водночас збільшується частка людей похилого віку.

У статевій структурі переважають жінки (50,6%).

Від 1992 чисельність населення зменшується через від’ємний природний приріст (-11,79 % в Альбі порівняно з -9,7 % у країні) та міжнародну еміграцію, яка особливо пришвидшилася після вступу Румунії до ЄС.

Найзаселеніші території розташовано на рівні муніципалітетів (понад 200 жителів/км²), за винятком м. Алба-Юлія (610 жителів/км²). Рівень урбанізації становить 58,2 %.

Господарство

Промисловість

Розвинуті деревообробна та харчова промисловість, машинобудування. Деревообробна промисловість завдяки найбільшим інвестиціям з промислового сектору забезпечує понад 40 % експорту. Харчова промисловість частково використовує місцеву сировину та є важливою для національного ринку. Розвинуті текстильна та взуттєва промисловість. Машинобудівна галузь модернізована завдяки співпраці між місцевими фірмами та кількома німецькими компаніями.

Добувна (видобуток кольорових руд, будівельного каміння, солі) та хімічна (виробництво кухонної солі) промисловість є двома галузями, на які суттєво вплинула реструктуризація, вони мають потенціал для значного розвитку.

Основними енергетичними ресурсами Алби є гідроенергія та біомаса. На річці Себеш чотири гідроелектричні станції, кілька невеликих гідроелектростанцій на менших річках. Як біомасу використовують велику кількість лісових відходів та енергомісткі рослини.

Сільське господарство

Жудець Алба має значний сільськогосподарський потенціал. Орні землі — понад 131 тис. га, пасовища ― майже 120 тис. га, луки ― понад 71 тис. га, виноградники ― близько 4500 гектарів. Орні землі здебільшого розташовані в центрально-східній частині Алби.

Кліматичні умови сприятливі для вирощування зернових (63 % від загальної площі, в основному кукурудза), кормових (22 % від загальної площі), технічних культур та овочів. Жудець Алба є найважливішим виробником винограду та вин у Румунії.

Розвивається птахівництво, бджолярство, вівчарство, вирощування равликів.

Сфера послуг

Домінують торгові фірми (майже 35 % від загальної кількості).

Великий потенціал має туризм (завдяки природній та культурній спадщині території). Підвищується зацікавленість у відродженні зимового туризму, розвивається культурний туризм.

Транспорт і зв’язок

Жудець Алба перетинають загальнодоступні дороги загальною довжиною 2671 км, з них 513 км доріг модернізовано та 476 км з легким дорожнім покриттям. Загальна довжина національних доріг становить 450 км, із них модернізовано 321 км шляхів, 32 км доріг мають легке дорожнє покриття.

Частка асфальтованих доріг становить 36 %, щебеневих ― 35 %, ґрунтових ― 29 % .

Загальна довжина залізниць ―306 км.

Оператор та провайдер послуг фіксованого та мобільного зв’язку Телеком забезпечує голосові послуги, передавання даних, телевізійні послуги. Мобільна телефонія представлена мережами: GSM-ОРАНЖ, ТЕЛЕКОМ, VODAFONE, DIGI, (RCS-RDS).

Освіта, культура

Вищу та незакінчену вищу освіту мають бл. 31% населення А., серед. та спец. серед. – бл. 45%, не закін. серед. – бл. 17,6%, неписемні – 3,2%. (Структуру нас. за освіт. рівнем за даними перепису 2011 наведено на рис. 1).

У 1991 в муніципалітеті Алба-Юлія створено Університет «1 грудня 1918 року». У м. Алба-Юлія розташовані культурно-історичні пам’ятки: залишки римської фортеці, фортеця 18 ст., католицький собор Святого Михайла (13 ст.) та православний Собор Коронації (18 ст.), князівський палац (15 ст.), бібліотека Баттьянеум (заснована 1798, тепер філія Національної бібліотеки Румунії), Національний музей Союзу (засн. 1888) та ін. У м. Аюд — фортеця (13–16 ст.), замок (16–17 ст.), природничий та історичний музеї тощо. Церква у с. Кільник входить до складу об’єкту Світової спадщини ЮНЕСКО Трансильванські села з укріпленими церквами, фортеця у с. Кепілна — до складу об’єкту Світової спадщини ЮНЕСКО Орештіє дакські фортеці.

Спорт

У жудці Алба розвинута інфраструктура для занять спортом та проведення спортивних змагань.

У м. Альба-Юлія 1982 було відкрито Стадіон «Цетат-Вікторія» (18 тис. місць).

Клуби атлетики легкої, боксу, бойових мистецтв, футболу та плавання сприяють формуванню позитивного ставлення до ролі спорту в житті громади.

Серед спортсменів, що народилися в Албі, — чемпіон Літніх Олімпійських ігор 1956 Н. Лінка (бокс).

Література

  1. История Румынии / И. Болован, И.-А. Поп (координаторы) и др. / Пер. с рум. Москва : Весь мир, 2005. 680 с.
  2. Profilul Județului ALBA. Oportunități de dezvoltare și afaceri / Twinning Follow Up EP017, Agenţiapentru Dezvoltare Regională Centru, Ministerul Federal pentru Economieşi Tehnologie. 2012. 39 с. URL: http://www.adrcentru.ro/Document_Files/ADStudiiRegionale/00001264/exqbk_Profil%20judetul%20Alba_actualizat%2028.08.2012.pdf
  3. Achim F. Geografia fizică a României. Bucureşti : Editura Transversal, 2015. 472 p.

Автор ВУЕ

І. І. Костащук

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Костащук І. І. Алба // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алба (дата звернення: 20.09.2020).

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ