Ійоліт

Ійолі́т (від Ijo — шведської назви місцевості у Фінляндії і грец. λίθος — камінь) — безполевошпатова, мезократова магматична гірська порода.

Ійоліт

Ійоліт уперше визначив, дослідив і дав назву геолог В. Рамзай (1865–1928; тепер Фінляндія). Належить до сімейства плутонічних ультраосновних порід лужного ряду (фоідолітів).

Мінеральний склад варіативний: нефелін (30–70 %), піроксен (70–30 %).

Домішки: апатит, титаномагнетит, сфен та інші.

Акцесорні мінерали: апатит, ііваарит, кальцит, канкриніт, титаніт, меланіт-гранат (темно-коричневий титановий різновид).

Структура повнокристалічна, від крупно- до дрібнозернистої. Колір темно-сірий. Трапляється у формі домішок, що оточують піроксен. Утворює великі масиви, невеликі тіла, дайки.

З ійолітом асоціюють найбільші у світі родовища апатито-нефелінових руд Кольського півострова. Трапляється в комплексних масивах залізних руд, флогопіту, руд рідкісних металів.

Поширений у Фінляндії (провінція Кайнуу), Норвегії, Швеції, на північно-західному узбережжі Білого моря, сході й півночі Африки, в Узбекистані.

Додатково

У родовищі Шонкін-Крік (штат Монтана, США) трапляється схожа на ійоліт порода міссурит — різновид лейцититу, що містить лейцит замість нефеліну.

Література

Gupta A.K, Yagi, K. Petrology and Genesis of Leucite-Bearing Rocks. Berlin: Springer-Verlag, 1980. 252 pp.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Ійоліт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ійоліт (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.11.2023