Дайка

Дайка (шт. Нью-Мексико, США)

Дайка, шт. Аляска, США

Да́йка (англ. dike — дамба, насип, з давньоангл. dic — траншея, рів, давньофриз. dik — гребля, від індоєвроп. кореня dheigw- — кріпити, закріплювати) — пластоподібне інтрузивне магматичне тіло з крутим падінням, обмежене практично паралельними площинами.

Характеристика

Дайки зазвичай перетинають вміщувальні гірські породи під кутом або майже вертикально і не узгоджуються з їхньою шаруватістю. Формуються внаслідок заповнення тріщин і розломів, спричинених магмою, яка піднімається з глибших рівнів земної кори. Потужність дайки — від кількох сантиметрів до десятків метрів, протяжність — від 1 м до 500 км, ширина — від кількох сантиметрів до 5‒10 км (довжина завжди перевищує ширину). Дайки часто супроводжують інтрузивні та ефузивні тіла, інколи утворюють пояси із самостійними глибинними магматичними вогнищами. Можуть виходити на земну поверхню у вигляді гребеня або стіни (зазвичай із добре вираженою окремістю). У ділянках континентальних розломів магма може підніматися вздовж тріщин, формуючи дайки, які виступають на поверхню внаслідок ерозії.

Дайки відносять до малоглибинних (гіпабісальних) інтрузивів. Гірські породи, що їх утворюють, мають неповнокристалічну, порфірову або афірову структури (пов’язано зі швидким охолодженням та кристалізацією розплаву). Дайки асоціюють із сіллами та вулканічними покривами; вони виконують роль підвідних каналів для вулканічних тіл, проривають гранітні батоліти на пізніх стадіях розвитку. Найпоширеніші — дайки океанічної земної кори, що формується під час спредингу. Індикатором геодинамічної обстановки спредингу є комплекс паралельних дайок субвулканічних порід із діабазів та долеритів. Численні субпаралельні дайки, складені аналогічними породами, характеризують також внутрішньоконтинентальні рифтові зони та пасивні околичні зони материків. Інтрузії такого характеру є показником рифтогенезу та розколу континентальної літосфери.

Класифікація

Дайки класифікують за походженням, заляганням, розміщенням, складом тощо.

За походженням:

ендогенні — утворені магмою, що проникла з глибини і заповнила вертикальні тріщини в земній корі;
екзогенні — тріщини, заповнені осадовим матеріалом (пісковиками, конгломератами, брекчіями, мілонітами, туфами);
метадайки — складені з гірських порід, що утворилися шляхом метасоматичного заміщення (див. Метасоматизм).

За формою та умовами залягання:

інтрамагматичні — тріщинні тіла, заповнені магмою, які формуються в межах ще не повністю застиглого магматичного масиву (камери батоліту, штока тощо);
гіпомагматичні (плутонічні) — сформовані з магми на відносно невеликих глибинах, у перехідній зоні між глибинними (плутонічними) та поверхневими (вулканічними) умовами.

За типом просторового розміщення:

групові, або пояси дайок — складаються з низки окремих паралельних дайок;
радіальні — витікають з одного центру;
кільцеві — мають кільцеподібну форму.

За внутрішньою будовою і способом утворення:

дайки заміщення;
дайки течії;
складні;
експлозивні.

За петрографічним складом:

основні (базальтові, діабазові);
середні (андезитові, діоритові);
кислі (гранітні, ріолітові);
лужні (нефелінові, лампрофірові тощо).

Поширення

Дайки широко розповсюджені в земній корі. Трапляються в межах кристалічних щитів, складчастих поясів, вулканічних областей і платформ. Особливо характерні для регіонів активного розтягування кори та зон розломів. До таких регіонів належать:

світові рифтові зони та серединно-океанічні хребти — великі дайкові комплекси, де магма проривається крізь тріщини океанічної кори і формує паралельні дайки у товщі кори;
великі інтрузивні та вулканічні провінції — найбільший у світі гранітно-базальтовий дайковий рій Маккензі (Північно-Західні території, Канада), дайковий рій Баренцового моря (архіпелаги Шпіцберген та Земля Франца-Йосифа), дайковий рій Окаванго (Ботсвана) та ін.;
континентальні щити і древні кристалічні масиви — Український кристалічний щит, магматичні провінції Сибіру і Центральної Азії (зокрема Кузнецький Алатау);
сучасні активні тектонічні регіони (інтрузивні дайки в Ісландії).

Значення

Дайки є важливими індикаторами тектонічних умов і магматичної активності в геологічному минулому. Їхня орієнтація та склад дозволяють реконструювати напружений стан земної кори, напрями розломів і характер магматичних процесів. Дайки часто пов’язані з рудоносними зонами та можуть бути носіями або супутниками гідротермальної (рудної) мінералізації.

Література

Read H. H., Watson J. Introduction to geology. Vol. 1 : Principles. London : Macmillan, 1962. 312 p.
Jaroszewski W., Marks L., Radomski A. Słownik geologii dynamicznej. Warszawa : Wydawnictwa Geologiczne, 1985. 314 s.
Blatt H., Tracy R. J. Petrology : igneous, sedimentary, and metamorphic. 2nd ed. New York : W. H. Freeman, 1996. 529 p.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004. Т. 1. 640 с.
Flügel E. Microfacies of carbonate rocks. Berlin ; Heidelberg : Springer, 2004. P. 217–223.
Шеремет Є. М., Стрекозов С. М., Сєтая Л. Д. Дайки долеритів як критерій залізорудного метасоматозу в породах кристалічного фундаменту (на прикладі Білозерської структури УЩ) // Геофізичний журнал. 2010. Т. 32. № 4. С. 165–166.