Андалузія

Прапор
Герб

Андалузія, Андалусія (ісп. Andalucía) — область та автономна спільнота Іспанії. Розташована на південному заході країни. Назва походить від арабського слова «Аль-Андалус», яким араби позначали Піренейський півострів.

Андалузія (Andalucía)

Тип область, автономна спільнота
Адміністративний центр Севілья
Країна Іспанія
Площа (кв. км) 87.3
Чисельність населення (тис.осіб) 8409

Адміністративний поділ

До складу Андалузії входить 8 провінцій: Альмерія, Гранада, Кадіс, Кордова, Малага, Севілья, Уельва та Хаен.

Адміністративний центр — м. Севілья.

Статус і устрій

Автономна спільнота була утворена за результатами референдуму 28.02.1980.

Місцевий орган законодавчої влади — Парламент Андалузії (у м. Севілья), виконавчої влади — Андалузький автономний уряд (там само), що поділяє повноваження з центральним іспанським урядом. Вищий орган судової влади — Верховний суд Андалузії (у Гранаді).

Історична довідка

Площа Іспанії у м. Севілья

Приморські міста області були відомі ще до нашої ери, зокрема Тартесс (біблійське Тартиш). Андалузія була завойована римлянами та увійшла до Римської імперії як провінція Бетіка. У 8 ст. встановилося панування маврів та арабів. 929–1031 на території Андалузії була заснована сильна мусульманська держава — Кордовський халіфат, що потім розпався на низку автономних утворень (тайфів, еміратів): Кордовський, Гранадський та ін. За реконкісти (13 ст.) Андалузію відвоювала кастильсько-леонсько-арагонська армія. Гранада залишалася підвладною маврам до 1492.

Період «золотої доби» Іспанії (16 — перша половина 17 ст.) також вважається часом розквіту Севільї та Кадісу.

У Новий час в Андалузії ще залишалися пережитки феодальної системи господарювання, а в 19 — на початку 20 ст. область відставала за рівнем економічного розвитку.

Природа

Рельєф і ландшафти

Пляж у м. Марбелья

В Андалузії переважають гори й долини. Гори Сьєра-Морена та Кордильєра-Бетіка (інша назва — Андалузькі гори) простягаються з південного заходу на північний схід. Між ними розташована Бетіцька (Андалузька) низовина, де сформувалася долина річки Гвадалквівір. У її нижній частині — заболочена низовина, відома як Кампінья.

В Андалузьких горах виділяються такі пасма: Кордильєра-Пенібетіка (найвища точка — г. Муласен, 3478 м), Кордильєра-Суббетіка та Кордильєра-Пребетіка. Складчаста споруда Сьєра-Морени утворилася в епоху герцинської складчастості, Андалузькі гори — в епоху альпійської. Від 3–4 ст. здійснюється видобуток міді, свиню, срібла, а також заліза та урану. Багато родовищ вичерпано у 20 ст., деякі не розробляються для уникнення забруднення ґрунтів і вод важкими металами.

Ландшафти Андалузії мозаїчні. Бетіцька низовина з родючими ґрунтами майже повністю зайнята орними землями, садами та плантаціями. У південній частині — широка дельта річки Гвадалквівіру, з болотами, лагунами, рухомими дюнами та плантаціями рису. На Півдні Андалузії — ландшафти гірських та приморських напівпустель.

Клімат

Клімат типовий середземноморський. Андалузія вважається найспекотнішою областю Іспанії. Середньодобові температури в липні — серпні +24,5…26 °С, вдень до +38 °С. Пересічна температура січня — від +2 °С у горах до +8,5 °С на узбережжі. Опади переважно взимку. На їх розподіл істотно впливає рельєф: підвітряні схили гір отримують 1200–1500 мм на рік, тоді як навітряні — менше за 500 мм. Кількість опадів у внутрішніх долинах Андалузьких гір — 200 мм на рік, що зумовило виникнення аридних ландшафтів.

Внутрішні води

Головна річка Андалузії — Гвадалквівір — впадає до Атлантичного океану. Вона приймає багато приток, які беруть початок на схилах гір, серед яких річки Хеніль, Гвадалімар, Корбонес та ін.

Рослинний і тваринний світ

На зволожених схилах гір ростуть хвойні та широколистяні ліси, на посушливих — ксерофітні середземноморські чагарники й дерева. У провінціях Малага, Кадіс та Альмерія — гаї з карликових пальм і зарості опунцій. Окрім того, в Альмерії поширені ландшафти гірських і приморських напівпустель. Діє Національний парк Доньяна, популяція птахів у ньому становить до 0,5 млн особин. Серед них — фламінго, чаплі, султанки та перелітні птахи (лелеки, журавлі, гуски).

Населення

Будинок парламенту

Загальна кількість — 8 млн 409 тис. осіб (2017, оцінка). У віковій структурі переважають дорослі (від 21 до 60 років) — 56,3 %. Спостерігається стабільне зменшення чисельності дітей та молоді. У національній структурі домінують іспанці — близько 92 %; вихідці з Північної та Західної Африки — 3,5 %, з Південної Америки — 2,2 %. Англійці, шведи, данці та інші експати, що проживають в Андалузії (зокрема, у містах Альмерії та Малазі) становлять близько 0,7 % населення.

Господарство

Економіка області має загальнодержавне значення, особливо аграрний сектор, туризм, будівництво й ринок нерухомості. Водночас рівень доходів у багатьох провінціях Андалузії один із найнижчих у державі. Частка Андалузії у ВВП Іспанії — менше як 12 % (2016, оцінка). Під час світової економічної рецесії 2007–2014 в Андалузії було зафіксовано істотне зниження доходів, а також один із найбільших у ЄС рівень безробіття (26,5 %, 2012). Падіння попиту на нерухомість в Андалузії протягом 2007–2010 негативно позначилося на дотичних секторах сфери послуг і будівельній галузі.

Промисловість

Суднобудівний завод у м. Кадіс

Перші шахти з’явилися в 4–5 ст. Найбільші кар’єри були споруджені в середині 19 ст. за капіталовкладення британських компаній. Одна з найбільших сучасних гірничо-металургійних корпорацій світу — «Ріо Тінто» («Rio Tinto») — отримала назву від однойменної річки у провінції Уельва.

Упродовж 19–20 ст. Андалузія була важливим районом видобутку й виплавки кольорових металів. Територією області проходить Іберійський піритовий пояс, до якого приурочені найбільші в Європі поклади піриту, халькопіриту, сфалериту, галеніту, самородного срібла. Найбільшими центрами кольорової металургії до 1980-х були Лінарес (виплавка свинцю та цинку), Уельва (міді), Адра та Кордова.

Станом на 2019 в Андалузії працює лише комбінат у м. Уельва. Річний видобуток руд становить 244 тис. т (2012). Також добувають натуральне каміння — мармур, діабаз. У Кадіській затоці розробляються невеликі газові родовища.

Найрозвиненіша галузь сучасної промисловості Андалузії — харчова, зокрема виноробна, плодоконсервна, виробництво оливкової олії. Інші галузі: аерокосмічна — виробництво композитних матеріалів і комплектувальних елементів до літаків (центри — міста Севілья та Кадіс); залізничне машинобудування (м. Лінарес); моторобудування (м. Севілья); хімія та нафтохімія (міста Сан-Роке та Уельва); взуттєва (міста Убріке та Кордова).

Сільське господарство

Добування пробки

Сільськогосподарські угіддя займають значну частину Андалузької низовини та схили гір. Інтенсивно застосовується зрошення. Скорочується площа богарних угідь. Вирощують оливки (найбільші плантації в Іспанії), цитрусові, хурму, персики, полуниці, черешні, а також зернові — пшеницю, кукурудзу, просо, рис.

Андалузія є одним із центрів виноробства Іспанії. Понад 40 тис. га займають виноградники. Особливо відомі кріплені вина з околиць м. Херес-де-ла-Фронтера та солодкі — з м. Малаги.

Сфера послуг

Сфера послуг Андалузії зорієнтована на обслуговування ринку нерухомості, рекреаційно-туристичний комплекс. На узбережжі А. розташовані важливі мор. порти — Кадіс, Уельва та Альхесірас.

Культура

Андалузія відома своєю музикою та хореографією. У 10–11 ст. зародилася андалузька музика — жанр класичної музики, який також зберігся в Північній Африці та на Близькому Сході. Вважається, що лютня, гітара й ребек виникли в Кордовському еміраті, який був центром виробництва музичних інструментів. Андалузія є батьківщиною фламенко — відомого стилю музики й танцю, зі специфічною гармонією, ритмом і манерою вокалу. У мистецтві фламенко велике значення має традиційний одяг танцівниць — довга спідниця або сукня, шаль-мантон, віяло та спеціальне взуття з підборами для сапатедо — вистукування ритму фламенко. Популярною в Андалузії є корида, в області розташовано понад 100 арен для боїв із биками. У містах Малазі, Бенальмадені та Кадісі проходять щорічні кінофестивалі, у 9 містах Андалузії — фестивалі фламенко (найбільший у м. Севільї).

Туризм

Вежа Калаорра

Андалузія має розвинений рекреаційно-туристичний комплекс. Кількість туристів, що побували в області, — 7,39 млн (2016). Найбільші курортні міста — Малага, Альмерія та Кадіс, а також невеликі приморські містечка — Мохакар, Торремолінос, Фуенхірола, Бенальмадена тощо. Найдорожчими вважаються курорти Марбелья та Сотогранде.

У містах Андалузії зосереджені пам’ятки архітектури і культури багатьох епох, які приваблюють численних відвідувачів. Тут відбувається багато культ. і спортивних заходів. Севілья (688 тис. осіб, 2018, оцінка) — найбільше місто, науковий та освітній центр Андалузії, відомий багатьма пам’ятками історії та архітектури, серед яких собор Марія-де-ла-Седе, Індійський архів, королівський палац Алькасар, арена для кориди Маестранса та ін. У м. Гранаді — архітектурно-парковий ансамбль Альгамбра, сади Хенераліфе тощо. У м. Кордові — Мескита, палацовий комплекс Медина аз-Захара, вежа Калаорра та ін. У м. Малазі — центрі курортного регіону Коста-дель-Соль, знаходяться музеї та палаци, найбільший в області аеропорт, багато готелів і розважальних закладів. Кадіс — найбільший порт Андалузії, у якому зберігся давні фортифікаційні споруди, мавританські будівлі Старого міста.

Спорт

В Андалузії популярний футбол. Найтитулованіший футбольний клуб — «Севілья», п'ятикратний володар Кубку УЄФА. Інші відомі футбольні клуби — «Реал Бетіс», «Малага», «Хаен». Відомий баскетбольний клуб «Малага». У м. Херес-де-ла-Фронтера — автодром, на якому проводяться змагання з кільцевих авто- та мотоперегонів світового рівня. У Марбельї від 2009 проводиться турнір Жіночої тенісної асоціації. Севілья приймала Чемпіонат світу з легкої атлетики 1999, Чемпіонат світу з веслування 2002, Чемпіонат Європи із водних видів спорту 1997. У м. Кадіс — змагання з вітрильного спорту — чемпіонат Світу у декількох класах яхт (2013), чемпіонат Європи у класі «Фін» (2018), регати для професіоналів та любителів. Від 1978 до 2011 у м. Лінарес проводився один з найважливіших шахових турнірів світу. Серед спортсменів-любителів найбільшу популярність мають футбол, баскетбол, плавання, теніс, гольф.

Література

  1. Guichot J. Historia general de Andalucía : in 2 vol. Córdoba : Fondación P. Natera, 1982.
  2. Guardia G. Historia natural de Andalucía. Madrid : Rueda, 1991. 440 p.
  3. 25 años de autonomía en Andalucía. Sevilla : Centro de Estudios Andaluces, 2007. 220 p.
  4. Золотой глобус. № 33: Андалузия. Волшебный край фламенко. Москва : Де Агостини, 2009. 16 с.
  5. Gill J. Andalucia: A Cultural History. Oxford : Oxford University Press, 2009. 256 p.
  6. Mínguez C. The Management of Cultural Resources in the Creation of Spanish Tourist Destinations // European Journal of Geography. 2012. Vol. 3 (1). P. 68–82.
  7. Hintzen-Bohlen Br. Andalusia: Art & Architecture. Potsdam : H. F. Ullmann, 2013. 536 p.
  8. Pariona A. The Major Religions in Spain // Worldatlas. 2014. URL: https://www.worldatlas.com/articles/religion-in-spain.html
  9. Trott V. Southern Spain: Andalucía & Costa del Sol. London : APA Publications, 2018. 256 p.
  10. Junta De Andalucia (офіційний сайт). URL: https://www.juntadeandalucia.es

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю:Андалузія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андалузія
Дата звернення: 24.01.2020.


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.01.2020

Посилання на статтю