Хлораргірит
|
Хлораргірит | |
|---|---|
| Синоніми | аргіроцератит, кераргірит, цераргірит |
| Клас мінералу | галогеніди природні |
| Форма кристалів | кубічна |
| Сингонія | кубічна |
| Твердість | 1, 5–3, 0 |
| Блиск | алмазний |
| Прозорість | прозорий, напівпрозорий |
| Густина | 5, 5–5, 6 г/см3 |
Хлораргіри́т (від хлор і грец. ἄργῠρος — срібло), аргіроцератит, кераргірит, цераргірит — мінерал, хлорид срібла класу галогенідів.
Зміст
Історична довідка
Уперше знайдений у Рудних горах на території Німеччини (типове місце розташування) на зламі 15–16 ст. Первісні назви (рогове срібло, рогова руда тощо) пов’язані із зовнішнім виглядом мінералу, який на зламі нагадує просочену жиром рогову речовину. Перша письмова згадка датована 1530 у працях Г. Агриколи, де мінерал віднесено до срібних руд. Більш детальні описи надали вчені Й. Матезіус (1504–1565), Й. Кентман (1518–1574), Г. Фабріціус (1516–1571; усі — Німеччина).
Термін хлораргірит 1875 увів в обіг мінералог А. Вайсбах (1833–1901; Німеччина) на основі хімічного складу мінералу.
Характеристика
Хімічний склад
Хімічна формула: AgCl.
Хімічний склад (%): Ag — 75,26; Cl — 24,74.
Домішки: Br, J, Hg.
Утворює безперервний ізоморфний ряд із бромаргіритом (у разі перевищення брому у хімічному складі переходить у бромаргірит).
Фізичні властивості
Сингонія кубічна. Гексоктаедричний вид.
Форми виділення: кристалічні нальоти, кірочки, натічні, рого- та воскоподібні маси, вкрапленики, паралельно-волокнисті агрегати, рідше — кубічні кристали до 1 см. Спайність слабко помітна.
Густина — 5,5–5,6 г/см3.
Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 1,5–3,0.
Злам нерівний. На свіжому зламі безбарвний із жовто-зеленим або бурим відтінком; на світлі тьмяніє до фіолетово-сірого і чорного. Блиск: на свіжих сколах кристалів алмазний, на старих поверхнях і в агрегатах — тьмяний. Прозорий до напівпрозорого. Пластичний, ріжеться ножем.
Асоціації: акантит, атакаміт, барит, бромаргірит, йодаргірит, кальцит, лімоніт, малахіт, піраргірит, прустит, церусит, ярозит, а також самородні срібло, золото, сірка.
Походження. Розташування родовищ
Утворюється як вторинний мінерал у зонах окиснення гідротермальних родовищ срібла та в умовах аридного клімату в родовищах вивітрювання аналогічно червоноколірним відкладам.
Поширений мінерал: станом на 2019 відомо понад 1 600 локацій. Найчастіше трапляється в Німеччині: Рудні Гори, Шварцвальд, гори Оденвальд (земля Гессен) та Гарц (земля Нижня Саксонія) та ін.
Найбільші скупчення хлораргіриту спостерігають в родовищах пустелі Атакама (Чилі), Болівії, Мексиці та Австралії.
У Європі знайдений в Австрії, Великій Британії, Греції, Італії, Іспанії, Норвегії, Португалії, Росії, Словаччині, Угорщині, Франції, Чехії.
Поширений в Америці (США, Канада, Аргентина, Гондурас, Перу), Африці (Мадагаскар, Марокко, Намібія, Південно-Африканська Республіка), Китаї.
В Україні знайдений на Нагольному кряжі.
Література
- Palache C., Berman H., Frondel C. Dana’s System of Mineralogy : in 3 vol. 7th ed. New York : Wileу, 1944. Vol. 1. P. 11–15.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Хлораргірит // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 77 с.
- Chlorargyrite // Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003. URL: https://rruff.geo.arizona.edu/doclib/hom/chlorargyrite.pdf
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
- Хлораргірит // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Хлораргірит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Хлораргірит (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.04.2025
