Хижа

Довга хижа на Закарпатті

Хи́жа (від давньогерм. hūsa — захист, укриття) — дерев’яна невелика неопалювана хата, її частина або прибудова (зазвичай у сільській місцевості).

Як окрема споруда — це або простий чотиригранний зруб, складений із колод, брусів, плах, або будівля каркасної (див. Каркас) конструкції з глинобитними стінами, під двосхилим або чотирисхилим дахом, укритим соломою, очеретом, дранкою тощо.

Хижа як частина хати чи прибудова до неї мала підсобне господарське призначення. У ній зберігали речі, продукти, влаштовували кухню, могли ночувати у теплу пору року. Від сіней її відділяла перегородка, яка могла не доходити до стелі.

Хижою часто називають убоге однокамерне житло, нерідко зведене абияк із підручних матеріалів, а також окремо розташовану на подвір’ї легкостінну споруду для господарських потреб.

На Закарпатті хижою називають хату. Там поширена так звана довга хижа, в якій житлові й господарські приміщення згруповано в один ряд.

Література

Самойлович В. Українське народне житло. Київ : Наукова думка, 1972. 56 с.
Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 127.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 437.
Вечерський В. Українська дерев'яна архітектура. Київ : Балтія-Друк, 2013. 120 с.