Плаха

Наріжник зрубу, складеного з плах

Пла́ха (від давньослов’ян. плашиѥ — дрова), плениця — багатозначний термін:

1) Розколота чи розрізана уздовж навпіл дерев’яна колода (кругляк). Інша назва — плениця.

Плахи виготовляли з дуба, сосни, ялини, модрини й застосовували для складання з них зрубів сакральних, житлових, громадських, господарських і оборонних будівель та споруд. Плоским боком плаху укладали всередину будівлі, опуклим – назовні. Це дозволяло отримати в інтер’єрі рівні стіни, придатні, наприклад, для виконання на них монументального живопису. Дерев’яні конструкції, виготовлені з плах, забезпечували значну економію деревини, порівняно з колодами та брусами.

Плахи використовували у дерев’яній архітектурі на всій території України з найдавніших часів, найактивніше — з 18 ст., коли поява тартаків значно знизила трудомісткість виготовлення плах.

2) Дерев’яна колода, на якій у давнину відрубували голову засудженому до смертної кари; поміст, на якому відбувалася страта.