Територіальні води

Територіáльні вóди, територіальне море — морська акваторія поміж береговою лінією та лінією морського [кордон державний|кордону державного]], що перебуває під суверенітетjv прибережної держави та є частиною території держави. Суверенітет держави поширюється як на поверхню територіальних вод, так і на дно, надра та повітряний простір над ними. У вужчому значенні термін використовують як синонім до поняття «територіальне море».

Історична довідка

На різних етапах історичного розвитку способи обліку ширини територіальних вод варіювалися. У 16–17 ст. максимальна ширина становила 3 морські милі, які визначали за відстанню гарматного пострілу (тобто тим простором, який держава силою своєї зброї могла ефективно захистити).

Згідно зі статтею 3 Конвенції ООН з морського права 1982 встановлено ширину територіальних вод — 12 морських миль (22,224 км). Цей показник у 95 % прибережних держав світу коливається від 3 до 12 морських миль. Решта 5 % країн мають ширше територіальне море, ніж це дозволено міжнародним правом. Наприклад, низка заморських територій Великої Британії (Гібралтар, Піткерн та ін.) мають територіальні води шириною 3 милі, Скандинавські країни — 4 милі, Греція й Туреччина в Егейському морі — 6 миль, Азербайджан, Іран, Казахстан, Росія та Туркменістан у Каспійському морі — 15 миль, Бенін, Сомалі, Сальвадор, Перу та інші латиноамериканські держави — 200 миль.

Ширину територіальних вод встановлюють прибережні держави в односторонньому порядку з метою відповідності їхньої безпеки та економічним інтересам.

Характеристика

Територіальні води є смугою моря (океану) певної ширини, що прилягає до берега або до внутрішніх вод прибережної держави. Основні способи відліку ширини територіальних вод:

1) від лінії найбільшого відпливу уздовж берега прибережної держави як на материку, так і на островах, що належать державі;

2) від прямих вихідних (базових) ліній, що з’єднують найбільш випнуті в море точки берега й островів, або скель, якщо берегова лінія звивиста або порізана чи поблизу берега є ланцюг островів;

3) від зовнішньої межі внутрішніх вод.

Зовнішнім кордоном територіальних вод є лінія, кожна точка якої розташована від найближчої точки прямої вихідної лінії на відстані, рівній ширині територіального моря (12 морських миль згідно зі ст. 3 Конвенції ООН з морського права 1982). Територіальні води можуть бути ширшими, якщо держава претендує на ширше територіальне море, ніж 12 морських миль, або вужчим, якщо вони накладаються на зону територіальних вод іншої держави, або коли держава претендує на менші територіальні води. Якщо територіальні води перекривають територіальне море суміжної держави, розмежування між ними проводять по серединній (рівновіддаленій) лінії за відсутності угоди про інше. В окремих випадках іншу ширину територіальних вод можуть встановлювати на підставі договорів міжнародних або відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. Острови, розташовані за межами основних територіальних вод, мають власні територіальні води. Проте прибережні споруди та штучні острови територіальних вод не мають. Межі територіальних вод і вихідні лінії, від яких відміряють ширину територіальних вод, наносять на карти такого масштабу, який необхідний для точного встановлення їх положення. Територіальні води становлять близько 6 % поверхні Світового океану, однак мають великі природні багатства з найвищою концентрацією біорізноманіття (наприклад, у територіальних водах зосереджено 100 % світових мангрових лісів і 83 % світових коралових рифів). У територіальних водах широко розвинуте прибережне рибальство.

Правове регулювання

Режим територіальних вод регулюють права міжнародного принципи, проголошені на Гаазькій кодифікаційній конференції 1930, Женевських конференціях з морського права 1958 і 1960, Конвенцією ООН з морського права 1982, а також законодавства національні окремих держав. Прибережна держава здійснює свій суверенітет над територіальними водами (морем) з урахуванням норм міжнародного права, встановлюючи максимальну ширину територіальних вод; методи вимірювання їхньої ширини та встановлення їхніх меж; право мирного проходу іноземних суден у територіальних водах.

В Україні ширину територіальних вод (12 морських миль) визначає Закон України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 (ст. 5). Згідно з міжнародним правом, територіальні води (територіальне море) — частина державної території прибережної держави з надрами, ґрунтом та простором над ними, яка підпадає під її закони, правила та юрисдикцію. Прибережна держава має право вживати в межах своїх територіальних вод будь-які заходи щодо: захисту своєї безпеки; використання природних багатств води, ґрунтів і надр; здійснення митного, санітарного та прикордонного контролю; регулювання порятунку та видалення затонулих кораблів і, за певних умов, здійснення кримінальної юрисдикції.

Відповідно до положень Женевської конвенції про територіальне море і прилеглу зону 1958 торговельні, рибальські, спортивні та інші судна всіх держав користуються правом мирного проходу через територіальні води за умови дотримання положень Конвенції без порушень безпеки прибережної держави (човни підводні можуть проходити лише в надводному положенні). За внутрішнім законодавством деяких держав іноземні кораблі військові можуть проходити через їхні територіальні води й заходити у внутрішні морські води тільки за попереднім дозволом уряду відповідної держави. Зупинка або стоянка на якорі іноземних суден у територіальних водах допускається лише у звичайних умовах торговельного мореплавства та у випадках небезпеки. Іноземним суднам заборонено здійснювати риболовлю, морський промисел, морські видобувні, гідрографічні роботи та дослідження в територіальних водах більшості держав (без спеціального дозволу).

Морські суперечки за розмежування територіальних вод виникають між державами через різне тлумачення норм морського права, коли держави намагаються довести свій територіальний суверенітет над окремими акваторіями як історичну спадщину або через відповідні юрисдикційні права та інтереси на морських кордонах. Багато суперечок вирішено внаслідок переговорів. Проте триває морська суперечка між Кувейтом та Іраком щодо водного шляху Хавр Абд Аллах та неврегульована суперечка щодо морських кордонів Республіки Кореї та Корейської Народно-Демократичної Республіки в Жовтому морі. Морські суперечки між державами та питання, що стосуються морського права, розглядає Міжнародний суд ООН.

Джерело

United Nations Convention on the Law of the Sea // United Nations. URL: https://www.un.org/depts/los/convention_agreements/texts/unclos/unclos_e.pdf

Література

Гуцуляк В. М., Клюєва Є. М. Українське та міжнародне морське право. Київ : Ліра-К, 2002. 268 с..
Дмитриченко І. В. Територіальне море // Юридична енциклопедія : у 6 т. / Відп. ред. Ю. С. Шемшученко. Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. Т. 6. 768 с.
Ржевська В. С. Мирний прохід у територіальних водах // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / Гол. редкол. Л. В. Губерський. Київ : Знання України, 2004. Т. 2. С. 41–42.
Ржевська В. Територіальні води // Політична енциклопедія / Гол. Ред. Ю. Левенець. Київ : Парламентське видавництво, 2011. С. 705.
Кузнецов С. О. Щодо визначення поняття «територіальне море» // Lex Portus. 2016. № 1. С. 108‒119.
Міжнародне та національне морське право України і країн ЄС / Авт.-уклад.: О. О. Балобанов, В. О. Допілка. Херсон : Грінь Д. С., 2017. 214 с.

Автор ВУЕ

В. Й. Лажнік

Покликання на цю статтю: Лажнік В. Й. Територіальні води // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Територіальні води (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.02.2025