Внутрішні морські води

Вну́трішні морські́ вóди — прибережний морський простір між береговою лінією й вихідними лініями, від яких відраховується ширина територіального моря, складова частина території держави, повністю підлегла її суверенітету.

Держава у законодавстві національному встановлює кордони своїх внутрішніх морських вод з урахуванням правил Конвенції ООН з морського права (1982; див. Конвенція, ООН, право морське) та інших норм міжнародного права.

Характеристика

Включають морські порти, затоки, бухти, губи, лимани, а також усі інші акваторії, розташовані в бік берега від вихідних ліній, ухвалених для відліку ширини територіальних вод. Акваторії морських портів зазвичай обмежені лінією, яка проходить через постійні портові споруди, що найдальше виступають у бік моря.

Води морських заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать певній державі, визначаються до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морські милі. Крім того, внутрішніми морськими водами є води заток, бухт, губ, лиманів, морів і проток, що історично належать певній державі незалежно від ширини лінії природного входу (наприклад, Гудзонова затока в Канаді, Бристольська затока у Великій Британії), перелік яких встановлюється урядом відповідної держави (так звані історичні води), і морські води архіпелажних держав (архіпелажні води). Води заток, бухт, губ, лиманів, морів і проток, що історично і традиційно належать певній державі через географічні особливості, економічну та оборонну значущість кваліфікуються як визнана іншими державами звичаєва норма. Найбільшу площу внутрішніх морських вод Україна має в Азовському і Чорному морях.

Правове регулювання

Правовий режим внутрішніх морських вод регулюється Конвенцією ООН з морського права (1982) і відповідними законами прибережної держави. Встановлюється внутрішньодержавним законодавством і міжнародно-правовими актами, є сукупністю правил заходження/виходу та перебування у внутрішніх морських водах і портах. Прибережна держава здійснює суверенітет над внутрішніми морськими водами, забезпечує дотримання національного законодавства щодо суден у них, у тому числі щодо заборони невинного проходу. Допуск суден іноземних держав у внутрішні морські води дозволяється лише на основі міжнародних угод. Держава має право встановлювати умови та правила судноплавства: лоцманської проводки, морських промислів, рибальства, іншої діяльності, навігаційні, портові, митні й інші правила, обов’язкові для виконання усіма вітчизняними та іноземними суднами, а також фізичними та юридичними особами.

Правовий режим внутрішніх морських вод України регулюється Конституцією України, Кодексом торговельного мореплавства України, Законом України «Про державний кордон України» (від 04.11.1991) й іншими законодавчими актами, а також актами нормативно-правовими підзаконного характеру.

Джерела

United Nations Convention on the Law of the Sea // United Nations. URL: https://www.un.org/depts/los/convention_agreements/texts/unclos/unclos_e.pdf

Література

Висоцький О. Ф. Внутрішні морські води // Географічна енциклопедія України : у 3 т. / Відповід. ред. О. М. Маринич. Київ : «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989. Т. 1. 669 с.
Ржевська В. С. Внутрішні морські води // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / Гол. ред. Л. В. Губерський. Київ : Знання, 2004. Т. 1. С. 253.
Міжнародне та національне морське право України і країн ЄС / Авт.-уклад.: О. О. Балобанов, В. О. Допілка. Херсон : Грінь Д. С., 2017. 214 с.
Войціховський А. В. Міжнародне право. Харків : Харківський національний університет внутрішніх справ, 2020. 544 c.
Гуцуляк В. М., Клюєва Є. М. Українське та міжнародне морське право. Київ : Ліра-К, 2022. 268 с.

Автор ВУЕ

В. Й. Лажнік

Покликання на цю статтю: Лажнік В. Й. Внутрішні морські води // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Внутрішні морські води (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.09.2024