Сергій I

Файл:Pope-Sergius-I.jpg

Сéргій I (лат. Sergius; дата народження невідома, м. Палермо, тепер область Сицилія, Італія — 08.09.701, м. Рим, тепер Італія; похований у соборі Святого Петра в Римі) — релігійний діяч, Папа Римський у 15.12.687 — 08.09.701, канонізований як святий.

Сергій I (Sergius)
Місце народження	Палермо
Смерть	08.09.701
Місце смерті	Рим
Місце поховання	собор Святого Петра в Римі
Місце діяльності	Італія
Напрями діяльності	церковне управління
Традиція/школа	християнство

Життєпис і діяльність

Походив із сирійської родини, яка емігрувала з Антіохії внаслідок арабських завоювань (звідси — віднесення його до когорти т. з. сирійських пап). Освіту здобув на о. Сицилії. Висвячений у сан Левом ІІ, на час обрання був кардиналом титулярної церкви Санта-Сусанна.

Обраний на папський престол після двох голосувань у протиборстві з антипапами Пасхалієм (дата народження невідома — 692) і Теодором (дати народження і смерті невідомі). Особливо відзначився Пасхалій, який всіляко протидіяв іншим кандидатам, намагався підкупити екзарха Равенни. У протистоянні двох фракцій Сергій став компромісною фігурою та здобув підтримку римлян. Після обрання нового папи Теодор визнав свою поразку, тоді як Пасхалій продовжував інтригувати, зрештою був позбавлений сану диякона, звинувачений у чаклунстві та засланий у монастир, де і помер.

Відомо, що Сергій І мав численні зв’язки з Британією. 10.04.689 охрестив короля Вессексу (Західного саксонського королівства) Кедваллу (правив у 586‒688, після чого зрікся престолу і відбув паломництво в м. Рим, помер невдовзі після хрещення).

Папа вів активну місіонерську політику (див. Місіонерство) в Західній Європі. Сприяв наверненню у християнство фризів, висвятив 695 єпископом Фризії бенедиктинця-місіонера Вілліброрда (бл. 657 — 739). Сергію І приписують покровительство Беді Преподобному.

Відмовився визнати окремі рішення Трулльського собору 691‒692, через що візантійський імператор Юстиніан II наказав заарештувати понтифіка, проте мешканці Рима не дозволили імператорському посланцю виконати цей наказ.

Сергію І приписують доповнення чину меси гімном «Agnus Dei» («Агнець Божий»). Започаткував традицію проведення релігійних процесій до базиліки Санта-Марія-Маджоре на свято Стрітення. За наказом папи відремонтовано кілька римських церков, зокрема й базиліку Санта-Сусанна, проведено реставрацію портику та мозаїк собору Святого Петра.

Збереглися деякі папські листи та укази.

Визнання

Канонізований, пам’ять святого католики шанують 8 вересня.

Література

Ekonomou A. J. Byzantine Rome and the Greek Popes: Eastern Influences on Rome and the Papacy from Gregory the Great to Zacharias, A.D. 590–752. Lanham : Lexington Books, 2007. 358 р.
Mann H. K. The Lives of the Рopes in the Early Middle Ages : in 18 vol. London : Forgotten Books, 2017. Vol. 1. Pt. 2. 516 р.
Отрош М. І. Церковно-політична історія римських пап : у 3 т. Одеса : Фенікс, 2019. Т. 1: Римські єпископи (папи) від перших століть християнства до розділення Східної і Західної церков у 1054 році. С. 268‒270.