Стрітення Господнє

Стрітення Господнє. Грецька ікона 16 ст.

Стрі́тення Госпо́днє ( грец. συνάντησις — зустріч), Принесення до Храму ( грец. Ἡ Ὑπαπαντὴ τοῦ Κυρίου), Представлення Господа ( лат. Praesentatio Domini) — у християнстві свято, встановлене на честь дня, коли Діва Марія, відповідно до юдейського закону, прийшла з немовлям до Єрусалимського храму, щоб здійснити обряд очищення після народин і представити сина Богові. Переказ про подію містить Євангеліє від Луки (Лк. 2:22-38).

Історична довідка

Найдавнішим свідченням про церковно-богослужбове відзначення Стрітення вважають «Паломництво до святих місць» (кін. 4 ст.), складене прочанкою Етерією. В тексті міститься опис урочистої служби в м. Єрусалимі.

Друга за хронологією історична пам’ятка — вірменський Лекціонарій (початок 5 ст.) з м. Єрусалиму, де свято означене як 40-й день від Різдва Господнього.

У ранньому середньовіччі Стрітення відзначали як місцеве свято в Єрусалимській церкві; воно не мало самостійного літургійного значення, а було прив’язане до 40-денного циклу свят Різдва і Богоявлення.

Офіційне закріплення свята у римському церковному календарі відносять до кінця 5 ст., у константинопольському (візантійському) — до першої половини 6 ст. (за правління Юстиніана І Великого).

Новозавітний сюжет

Стрітення Господнє. Фреска Кирилівської церкви (м. Київ), 12 ст.

Згідно з давньо-юдейською традицією, принесення до Храму немовляти Ісуса відбулося на 40-й день після народження і на 32-й день після обрізання. В Єрусалимському храмі Святе сімейство зустрів праведний старець Симеон. Передання згадує Симеона як одного з 70 перекладачів Старого Завіту грецькою (див. Септуагінта), котрий отримав одкровення «смерті не бачити», доки наживо не побачить Месію. Очікувана зустріч принесла вічний спокій праведнику; він узяв дитину на руки (звідси назва — Богоприємець) і перед смертю сповістив, що побачене Немовля служитиме спасінню людей: «…Тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє…» (Лк. 2:28-31). Окрім Симеона зустріла Ісуса й пророчиця Анна, 84-річна удовиця, яка «постами й молитвами служила» в Храмі: «І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав» (Лк. 2:38). Здійснивши обряд очищення, Святе сімейство повернулося до м. Назарету в Галілею.

Відзначення свята

Подвійний зміст свята зумовив і його подвійну назву: «Стрітення» у східному християнстві, «Очищення Блаженної Діви Марії» — донедавна у західному. Відповідно, у православ’ї це свято вважається Господнім і належить до кола дванадесятих свят, у католицизмі — Богородичним.

У католицизмі утвердилася й інша назва свята — «Представлення Бога». Особливістю урочистого богослужіння є здійснення чину освячення свічок, що символізує Христове «світло», яке «просвітлює» язичників (Лк. 2:32). Перед початком меси віруючі тримають у руках запалені свічки, звідси й назва ― «меса світла». В європейських країнах сформувалася традиція зберігати вогонь від тих свічок упродовж року. Вважається, що освячений вогонь оберігає родину, оселю від лиха, зла, особистих негараздів тощо.

Традиція освячувати свічки на Стрітення побутує також в Україні серед православних вірян і греко-католиків. У цьому вбачають коріння дохристиянських народно-побутових вірувань, за якими свято сприймалося як «зустріч Зими і Весни», коли зимовий холод відступає перед благодатним весняним теплом.

Більшість християнських церков відзначають свято Стрітення Господнього 02 лютого (за григоріанським та новоюліанським календарем). Грузинська, Єрусалимська, Російська, Сербська православні церкви, а також Православна церква України, Українська Греко-Католицька Церква, старообрядці та деякі інші конфесії святкують Стрітення за юліанським календарем 15 лютого.

Іконографія

Іконографія Стрітення сформувалася на основі євангельського сюжету. Центральне місце на іконах, фресках, мозаїках тощо посідає зображення Діви Марії, що передає немовля на руки Симеону. Позаду Богородиці зображений св. Йосип, що тримає в руках, або в кошику чи клітці, білих горлиць (для жертви очищення); за Симеоном ― постать пророчиці Анни, часто зі сувоєм (який сповіщає про прихід у світ Спасителя).

Важливим богословським змістом свята є зустріч Старого й Нового Завітів, які символізують, відповідно, образи літніх праведників Симеона й Анни та Богонемовля. Тлом для композиції є символічне зображення Єрусалимського храму. Розрізняють два типи ікон: 1) Симеон приймає на руки дитину біля входу до Храму; 2) дія відбувається біля храмового престолу-жертовника, що символізує майбутню жертву Христа.

У православ’ї ікона Стрітення є обов’язковою частиною святкового ряду іконостасу.

Найдавнішими взірцями зображень Стрітення в Україні є фрески 12 ст. у Кирилівській церкві (м. Київ).

Література

  1. Рубан Ю. И. Сретение Господне (Опыт историко-литургического исследования). Санкт-Петербург : «Ноах», 1994. 213 с.
  2. Іванчо І. Стрітення / Пер. Л. Пушкаш. Львів : Монастир Монахів Студитського Уставу. Вид. Від. «Свічадо», 2001. 55 с.
  3. Шиманский Г. И. Литургика. Таинства и обряды. Москва: Сретенский монастырь, 2004. 352 с.
  4. Бурій В. М. Народно-православний календар. Черкаси : Вертикаль, 2009. 95 с.
  5. Луковникова С. Н. Праздник Сретения Господня (В литургическом освещении) https://krest-ua.com/праздник-сретения-господня-в-литурги/
  6. Рудейко В. «Христос посеред нас» : впровадження у літургійне богослов’я Церков візантійської традиції. Львів : Видавництво Українського католицького університету, 2015. 284 с.

Автор ВУЕ

С. І. Присухін


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Стрітення Господнє // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Стрітення Господнє (дата звернення: 24.02.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
06.02.2020

Покликання на статтю