Ребет, Лев-Роман Михайлович

Ре́бет, Лев Рома́н Миха́йлович (03.03.1912, м. Стрий; тепер Львівської області, Україна — 12.10.1957, м. Мюнхен; Німеччина) — юрист, політолог, діяч національно-визвольного руху.

Ребет, Лев-Роман Михайлович
Народження	03.03.1912
Місце народження	Стрий
Смерть	12.10.1957
Місце смерті	Мюнхен
Напрями діяльності	юриспруденція, політологія, громадська діяльність

Життєпис

1922–1930 навчався у Стрийській гімназії (закрита у 1944), був членом організації «Пласт». 1927 став членом Української військової організації, а згодом — Організації українських націоналістів. 1930 вступив на юридичний факультет Львівського університету (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка). Під час навчання був керівником Стрийської округи ОУН. Неодноразово був заарештований польською поліцією, засуджений і ув’язнений на два роки. Після звільнення продовжив навчання. 1935–1939 очолював Крайову екзекутиву ОУН на західноукраїнських землях, кілька разів нелегально перетинав кордон і зустрічався з Є. Коновальцем. 1938 завершив навчання, одержав ступінь магістра права. Працював як діловод магазину, банку в м. Кракові та м. Львові. У березні 1939 знову ув’язнений у м. Львові, звільнений разом з іншими в’язнями 20.09.1939 під час наступу радянських військ.

1939 переїхав до м. Кракова, продовжував брати участь у діяльності ОУН, підтримав її революційну («бандерівську») частину. 1941 з похідними групами ОУН перебрався до м. Львова і після проголошення відновлення української державності 05.07.1941 став другим заступником Голови Тимчасового державного правління Я. Стецька, після його арешту виконував обов’язки Голови. 15.09.1941 Ребета заарештувала німецька влада й вивезла до в’язниці Монтелюпіх у м. Кракові, згодом перевели до концтабору Аушвіц (Освенцим), де він перебував понад три роки.

Звільнений у грудні 1944. Переїхав до м. Братислави, згодом мешкав у містах Відні, Інсбруку і Мюнхені. Працював у газетах «Час», «Українська трибуна», «Сучасна Україна», від 1955 був головним редактором газети (згодом журналу) «Український самостійник». 1945–1946 був членом Закордонного Центру ОУН, головним суддею Закордонних частин ОУН. З грудня 1946 керівництво ОУН усунуло Ребета від політичного життя.

В Українському вільному університеті захистив дві дисертації: 12.02.1948 працю «Порівняльна метода в науці права» на здобуття наукового ступеня доктора права, 1949 — роботу «Держава і нація» на ступінь доктора габілітованого. Був асистентом (1948–1949), доцентом (1950–1954), професором (1954–1957) державного права і філософії права Українського вільного університету.

Від 1952 — член Закордонного представництва Української головної визвольної ради, упродовж 1952–1955 — голова Ради референтів закордонного представництва Української головної визвольної ради. Від 1953 — член Колегії уповноважених Крайового проводу ОУН (б). У грудні 1955 делегатська конференція обрала Ребета Головою політичної ради одного з відгалужень ОУН — Організації українських націоналістів за кордоном. Отруєний співробітником НКВС Б. Сташинським (нар. 1931; тепер Україна).

Наукові ідеї

Розвиток ідей порівняльного права

У дисертації «Порівняльна метода в науці права» (1947) докладно розглянув філософські, наукознавчі, історичні аспекти становлення методології порівняльно-правових досліджень у Європі. Це перше у світі монографічне дослідження, присвячене методології порівняльного правознавства.

Порівняльне правознавство відповідає заявленому ним завданню будь-якої з юридичних наук — «критичне вияснювання і загальне описування правних явищ», а також визначене як спеціалізована сфера («ділянка», «терен») досліджень. Імовірними причинами того, що порівняльне право ще не стало наукою, дослідник вважав пізню появу порівняльно-правових досліджень, а також особливий характер права — відсутність суттєвих розбіжностей між національними правопорядками. Учений припускав можливість самостійної наукової місії порівняння права, але її визначення вважав складною проблемою, адже вона не повинна накладатися на ролі інших наук.

На думку Ребета, майбутня порівняльна наука права вивчатиме закономірності й причини розвитку правових явищ в універсальному масштабі, а її висновки стануть основою соціології права.

Особливостями порівняння права Ребет вважав розгляд правових явищ на матеріалах множини правопорядків (як і в соціології права, юридичній етнології, філософії права), визнання неможливості уникнення плюралізму правового розвитку, взаємопов’язаного існування між правопорядками подібностей і відмінностей із фокусом на причинах і характері останніх, просторовий вимір права.

Розглядав питання перспектив розвитку порівняння права. Скептично оцінював раціоналістичні універсальні підходи. Прогресизм у гегелівському варіанті, на його думку, недостатньо обґрунтований. Уважав, що такий варіант еволюціонізму не сприяє порівнянню, а замінює його. Натомість учений наголошував на конкретних історичних зв’язках правопорядків й неприпустимості нехтування відмінностями в праві на догоду механічному універсалізму.

Раціональна і абстрактна орієнтація догматичного порівняння, на думку Ребета, сутнісно спрямована на механічну уніфікацію права у світовому масштабі й протистоїть розвитку теорії порівнянності. Автор не заперечував процесу такої уніфікації як факту, але не визнавав його метою порівняльно-правових досліджень.

Визнавав потенціал культуроцентричного підходу в порівнянні права, наголошував на тому, що при цьому мірило оцінки права виходить за його межі, переходить у сферу філософії культури, і ця проблема не має свого вирішення.

Розвиток порівняння у праві веде до утвердження нової школи природного права. Вона сприймає віднайдені універсальні подібності як елементи природного, правильного права і формує образ універсальної історії та сучасного світу права, обґрунтовує теорію порівняльності.

Теорія нації

У праці «Теорія нації» Ребет розвинув концептуальні положення про сутність, природу нації та основні націєтворчі чинники, які обґрунтував В. Старосольський. Аналізуючи погляди західноєвропейських учених (Е. Ренана, Л. Гумпловича, Г. Єллінека, Г. Кельзена та ін.) та українських дослідників (В. Старосольського, О. Бочковського, С. Дністрянського та ін.) на сутність нації, а також історію становлення деяких націй (італійської, єврейської, американської, німецької, французької), дійшов до висновку про вирішальну роль для формуванні ідеї нації свідомості, колективної волі й «спільної енергії», змагання до політичного творення держави.

Ребет вважав державу формою існування нації, чинником її консолідації. Як і В. Старосольський, переконував, що втрата державності в певні історичні періоди (внаслідок воєн, колонізації тощо) не означає втрати історичної пам’яті нації про колишню велич. Модерна держава може бути політичною спільнотою, якщо спирається на підтримку громадян, які «мають почуття відповідальності за спільні вартості».

Важливими націєтворчими чинниками вважав територію (землю), національні символи та право.

Погляди й висновки вченого актуалізовані сучасними історичними реаліями — боротьбою української нації за власну державу й ідентичність, за свої демократичні цінності.

Праці

• Формування української нації. Мюнхен : Сучасна Україна, 1951. 55 с.
• Теорія нації. Мюнхен : Сучасна Україна, 1955. 200 с.
• Світло і тіні ОУН. Мюнхен : Український самостійник, 1964. 131 с.
• Порівнальна метода в науці права / Упор., наук. ред. О. В. Кресін, І. О. Кресіна. Київ; Мюнхен : Логос, 2017. 230 с.
• Теорія нації. Київ : Залізний тато, 2024. 234 с.
• А н г л. п е р е к л. — The Comparative Method in the Science of Law / Ed., trans. by W. E. Butler, O. V. Kresin. Clark : Talbot Publishing, 2022. 228 p.

Література

1. Маркусь В. Лев Ребет — політик, публіцист, науковець і людина // Сучасність. 1977. № 12 (204). С. 37–46.
2. Панченко О. Лев Ребет: нація і держава, демократія і право. Гадяч : Гадяч, 2003. 205 с.
3. Kresin O. V. Lev Rebet: Pioneering Ukrainian Comparatist // The Journal of Comparative Law. 2018. Vol. 13. Is. 1. P. 214.

Автор ВУЕ

О. В. Кресін, І. О. Кресіна

Покликання на цю статтю: Кресін О. В., Кресіна І. О. Ребет, Лев-Роман Михайлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ребет, Лев-Роман Михайлович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.08.2024