Кельзен, Ганс

Ганс Кельзен

Ке́льзен, Ганс (Kelsen Hans; 11.10.1881, м. Прага, Австро-Угорщина, тепер Чехія — 19.04.1973, м. Орінда, штат Каліфорнія, США) — правознавець, філософ права, державознавець, теоретик юридичного позитивізму. Професор Віденського університету (1919–1929), Кельнського університету (1930–1933), Женевського університету (1933–1940), Каліфорнійського університету у Берклі (1945–1951).


Кельзен, Ганс

(Kelsen Hans)

Народження 11.10.1881
Місце народження Прага, Австро-Угорщина
Смерть 19.04.1973
Місце смерті Орінда, Каліфорнія (штат), США
Традиція/школа юридичний позитивізм
Hans-Kelzen-vue.png

Життєпис

Народився у сім’ї ремісника А. Кельзена, який походив із м. Броди (тепер Львівська область). 1884 родина переїхала до м. Відня, де 1892–1900 Ганс навчався у Віденській академічній гімназії.

Після військової служби (1900–1901) вчився на факультеті право- та державознавства Віденського університету (1901–1906); у травні 1906 захистив докторську дисертацію з права.

У зимових семестрах 1907–1908 і 1908–1909 стажувався з державного права у Гейдельберзькому університеті, 1910–1911 — Берлінському університеті.

Дослідження «Головні проблеми вчення про державне право» Кельзен захистив 1911 як габілітаційну дисертацію з фаху «державне право та філософія права» у Віденському університеті.

З осені 1911 — доцент Віденської експортної академії, приват-доцент Віденського університету. Згуртував навколо себе студентів і молодих учених (створено «Віденську теоретико-правову школу»). 1914–1918 перебував на військовій службі. Був юридичним референтом військового міністра Австро-Угорщини.

Від 1918 — екстраординарний, від 1919 — ординарний професор державного та адміністративного права Віденського університету. Водночас 1918–1921 — науковий співробітник Державної федеральної канцелярії. Брав активну участь у створенні Федеральної Конституції Австрії (1920), яка з незначними змінами діє й тепер.

1920–1921 — декан факультету право- та державознавства у м. Відні.

1919–1930 — суддя Конституційного суду Австрії.

Улітку 1930 став професором публічного права, міжнародного права і філософії права Кельнського університету, де 1932–1933 був деканом юридичного факультету. Влітку 1933 одним із перших професорів Німеччини був звільнений з посади націонал-соціалістичним урядом. Від жовтня 1933 до травня 1940 — професор міжнародного права Університетського інституту вищих міжнародних досліджень (м. Женева). Із жовтня 1936 до березня 1938 — професор міжнародного права Німецького університету в Празі (внаслідок політичних подій змушений повернувся до м. Женеви).

У травні 1940 емігрував до США. Лектор Гарвардської школи права (1940–1942), з червня 1942 — гостьовий професор, з липня 1943 по червень 1945 — лектор політичних наук Каліфорнійського університету у Берклі. З 21.06.1945 до виходу на пенсію у жовтні 1951 — професор міжнародного права і юриспруденції цього університету.

Наукові погляди

Серед напрямів досліджень Кельзена — теорія права (відома як «чисте правовчення» (Reine Rechtslehre), соціологія, конституційне право, політична теорія, міжнародне право, філософія права.

У 1-му виданні праці «Чисте правовчення» (1934) називав її теорією позитивного права. Головне завдання вбачав у тому, щоб «розвинути чисту теорію права», позбавлену всякої політичної ідеології і всіх «науково-природничих елементів».

У дослідженні «Соціологічне та юридичне поняття держави» (1922) відмежував чисте правовчення від соціології, вказав на розрізнення між ключовими поняттями — «буття» і «належне». Соціологія, природничі та інші науки вивчають «буття» (Sein). Право повинне займатися вивченням нормативного порядку відносин людей або сферою «того, що повинно бути» чи «належного» (Sollen). Тому право повинно бути «чистим», тобто незалежним від інших нормативних систем (мораль, політика, релігія); вчення про таке право є «чистим правовченням».

Важливу роль відводив філософсько-правовому обґрунтуванню демократії і парламентаризму. Писав, що не слід переоцінювати роль парламентаризму і вказував на його слабкі місця. Адже депутати, як представники волі народу, у своїх рішеннях по-своєму втілюють цю волю. Водночас наголошував, що саме завдяки парламентаризму можлива «…свобода демократії, тобто свобода компромісу, свобода суспільного миру». Кельзен підкреслював тісний зв’язок парламентаризму з демократією.

Праці

У монографії «Вчення про державу Данте Аліґ’єрі» (1905) в 10-ти главах проаналізував позицію італійського мислителя, впливи на неї Аристотеля і Томи Аквінського, а також особливості трактату «Про монархію», зокрема розрізнення Данте Аліг’єрі між «божественним правом» (lex divina) і «природним правом» (lex naturalis).

Основні праці «віденського періоду»: «Проблема суверенітету та теорія міжнародного права. Внесок до чистого правовчення» (1920; 1928), «Соціалізм та держава. Дослідження політичної теорії марксизму» (1920; 1923; 1965), «Про сутність та цінність демократії» (1920; 1929), «Соціологічне та юридичне поняття держави» (1922; 1928), «Австрійське державне право» (1923), «Загальне вчення про державу», «Проблема парламентаризму» (обидві — 1925), «Нарис загальної теорії держави» (1926), «Філософські основи вчення природного права та правового позитивізму», «Історія права проти філософії права?» (обидві — 1928).

Книги «кельнського» періоду: «Держава як інтеграція» (1930), «Хто повинен бути охоронцем конституції» (1931), «Захист демократії» (1932), «Платонівська справедливість» (1933).

У «женевський» період видав праці «Державна форма та світогляд» (1933), «Чисте правовчення. Вступ до правознавчої проблематики», «До теорії тлумачення» (обидві — 1934), «Техніка міжнародного права і організація миру» (1935). В «американський» період видав такі англомовні праці: «Суспільство і природа» (1943), «Мир через право» (1944; 2008), «Загальна теорія права та держави» (1945), «Право Організації Об’єднаних націй. Критичний аналіз його фундаментальних проблем» (1950; 2008), «Принципи міжнародного права» (1952), «Комуністична теорія права» (1955), «Фундаменти демократії» (1955). Серед його німецьких праць цього часу був трактат «Що таке справедливість?» (1953) та 2-ге, розширене видання «Чистого правовчення» (1960).

Нагороди

Наукові заслуги Кельзена високо оцінили 12 університетів світу (Утрехт, Саламанка, Гарвард, Чикаго, Мехіко, Берклі, Берлін, Відень, Нью-Йорк, Париж, Зальцбург, Страсбург), де він став «почесним доктором». Ще три університети (міст Відень, Ріо-де-Жанейро, Мехіко) надали йому титул «почесного професора».

Додатково

Його дослідження «Головні проблеми вчення про державне право» (1911; 1923) один із рецензентів назвав «критикою юридичного розуму», вказуючи на філософський зв’язок з І. Кантом.

Праці

  1. Werke : in 8 bd. Tübingen : Mohr Siebeck, 2007–2020.
  2. Р о с. п е р е к л. — Чистое учение о праве / Пер. с нем. М. В. Антоноваи, С. В. Лёзова. 2-е изд. Санкт-Петербург : Издательский Дом «Алеф-Пресс», 2015. 542 с.
  3. У к р. п е р е к л. — Правопорядок / Пер. з нім. В. Абашнік // Практична філософія та правовий порядок. Харків : Центр Освітніх Ініціатив, 2000. С. 324–331.
  4. Чисте Правознавство. З додатком: Проблема справедливості / Пер. з нім. О. Мокровольського. Київ : Юніверс, 2004. 496 с.
  5. Чи є специфічна «юридична» логіка? / Пер. з нім. В. Абашнік // Науковi записки Харкiвського економiко-правового унiверситету. 2008. № 1 (6). С. 131–136.
  6. Функція конституції / Пер. з нім. В. Абашнік // Науковi записки Харкiвського економiко-правового унiверситету. 2011. № 2 (11). С. 104–112.
  7. Про сутність і цінність демократії / Пер. з нім. О. Мокровольського. Харків : ВНТЛ-Класика, 2013. 139 с.

Література

  1. Abaschnik W. A. Hans Kelsens Werk in der sowjetischen, russischen und ukrainischen juristischen und rechtsphilosophischen Literatur des letzten Drittels des XX. Jahrhunderts. Wien : Hans-Kelsen Institut, 2002. 50 p.
  2. Абашнік В. О. Поняття «ґрунтовна норма» у Ганса Кельзена // Філософія права і загальна теорія права. 2012. № 1. С. 257–264.
  3. Антонов М. Творчий шлях та правове вчення Ганса Кельзена // Філософія права і загальна теорія права. 2013. № 1. С. 345–353.
  4. Абашнік В. О. Ганс Кельзен про конституцію як ґрунтовну норму // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2014. Вип. 28. Т. 3. С. 191–193.
  5. Абашнік В. О. Головні риси роботи Ганса Кельзена «Держава як інтеграція» (1930 р.) // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2015. Вип. 17. Т. 1. С. 4–7.

Автор ВУЕ

В. О. Абашнік


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Абашнік В. О. Кельзен, Ганс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кельзен, Ганс (дата звернення: 28.10.2021).



Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.06.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ