Проскомидія

Проскоми́дія, проскомідія (грец. προσκομιδή — принесення, піднесення, від грец. προσκομίζω — приношу, приєдную, долучаю) — перша частина літургії візантійського обряду, яку здійснюють у православних та східних католицьких церквах; під час неї священник або єпископ виконує особливі священнодії для приготування Святих Дарів — хліба і вина до євхаристії (євхаристійного принесення «Жертви Безкровної»).

Появу чину проскомидії пов’язують з ранньохристиянським звичаєм приносити в громаду хліб і вино, що їх диякон збирав і зберігав у вівтарі для проведення агапи (вечері любові), під час яких здійснювали євхаристію. Пізніше, на межі 2–3 століть, євхаристія стала частиною християнського богослужіння.

Із розпрацюванням структури та порядку літургії під час проскомидії стали використовувати кілька просфор (у сучасній практиці їх 5 — для Агнця, Богородиці, ангелів і святих, для згадування усіх живих (духовенства і мирян), для спомину спочилих. Під час священнодій на бічному престолі священнослужитель особливим чином вирізає та розміщує на дискосі частинки просфор. Чин відбувається у вівтарі, за зачиненими Царськими вратами, приховано від очей мирян.

У цій частині літургії згадують про народження Христа та його хресну смерть (жертву) за гріхи людей. Слова, дії, церковне начиння для проскомидії сповнені символізмом. Вважається, що під час такого приготування хліб і вино чудесним способом перетворюються на тіло і кров Христові, до благодатної сили яких прилучається вірянин під час причастя.