Агапи

Ага́пи (від грец. ἀγάπη — любов), вечері любові, «ламання хліба» — щоденні, як правило, вечірні або нічні богослужбові зібрання ранніх християн, що проводилися за прикладом останньої вечері Ісуса Христа з апостолами (див. Таємна вечеря).

Під час агапи здійснювали євхаристію і спільно вечеряли стравами (хлібом, рибою, вином, фруктами, овочами), які кожен вірянин приносив і докладав до спільного столу, відповідно до можливостей. Зазвичай під час вечері вимовляли молитви, співали псалми, читали окремі старозавітні і християнські тексти, слухали проповіді.

Історична довідка

Запровадження Ісусом ритуалу спільної трапези й «ламання хліба» серед учнів на згадку про себе не було нововведенням. Традиція вечірніх сімейних трапез серед євреїв Палестини була поширеною і звичною практикою. Серед релігійних братств споживання їжі в родинному колі або в середовищі одновірців ставало чимось більшим за звичний обід чи вечерю. Кожна трапеза розпочиналася й завершувалася молитвою. Зібрання за столом були й місцем розмірковування про Бога, про їжу як благо, отримане від Нього на знак піклування про своїх вірних.

Не виключено, що ранньохристиянські агапи мали фарисейське походження, оскільки саме фарисеї першими серед юдеїв стали практикувати спільні, часто щоденні, ритуальні трапези. Під їх впливом подібну практику запровадили інші аскетичні юдейські секти — терапевти та ессеї.

Священною їжею терапевти вважали квасний хліб, приправлений сіллю, а також ісоп. Трапези не завжди були вегетаріанськими. Замість вина, яке вважали «отрутою божевілля», вживали воду. Під час церемонії всі мусили співати гімни, разом і поодинці. Про ритуальні трапези у терапевтів повідомляє Філон Александрійський: «Після трапези вони справляють священне нічне свято. Воно відбувається в такий спосіб: усі присутні встають і спочатку утворюють в середині зали два хори, один із чоловіків, інший — із жінок, а керівником і заспівувачем у кожному обирають найбільш почесного і обізнаного. Вони співають на честь Бога гімни, складені на різноманітні мелодії і розміри» (Філон Александрійський. «Про споглядальне життя», 73–89).

На сакральний характер колективних трапез есеїв вказує Йосип Флавій. Здійснюючи перед трапезою ритуальне омивання тіла холодною водою, есеї «збираються у приміщенні, куди не дозволено вступати непосвяченим; чисті, вони входять в трапезну, неначе б це був священний храм, і розсідаються в мовчанні. Потім пекар розносить кожному хліб, а кухар ставить перед кожним миску з їжею однорідного складу». Місце трапезних зібрань «ніколи не опоганюється ні криками, ні безладом» (Йосиф Флавій. «Юдейська війна», книга 2, VIII, 5).

Позаяк громади терапевтів і есеїв були релігійними об’єднаннями закритого типу, до того ж відсутні достеменні докази відношення Ісуса (або осіб з його найближчого оточення) до есейського руху, то такі трапези навряд чи можна вважати прямим прототипом первісно-християнських агап.

Характеристика

Згідно з ранньохристиянським ученням, «вечеря Господня» була запроваджена Христом як поминальна трапеза за Ним — вона здійснювалася апостолами, а пізніше й усіма палестинськими вірянами, як ритуал згадки Ісусової смерті. Під час дійства (по суті, траурної церемонії) апостоли молитовно вірили, що Ісус в цей час реально перебуває поміж ними.

З іншого боку, агапа «моделювала» останню Таємну вечерю. Віряни своїми діями ніби відтворювали перебіг передсмертних годин Ісуса Христа. Згадуючи його, вони уявляли, що Спаситель знаходиться серед них — воскреслий і живий, — а вони, як і тоді, отримують з Його рук хліб і вино. Наслідуючи подіям вечері, ранні християни збиралися разом для спілкування і споживання їжі. Після трапез ламали прісний хлібний корж і роздавали всім присутнім зі словами Ісуса «споживайте, це тіло Моє, що за вас ламається». Хліб запивали вином (забродженим виноградним соком) з чаші, яку передавали з рук у руки зі словами Христа «ця чаша Новий Завіт в Його крові».

Перша згадка про агапи як вечері любові учнів і послідовників Христа подана у новозавітному Посланні Юди. Агапи варто розглядати не як містифікацію чи містерію, а саме як виконання заповіді Ісуса Христа робити це «на спомин про Нього» (Лк. 22:19; 1 Кор. 11:24–25).

Значення

У середовищі ранніх християн агапи були прототипами християнської літургії, трапезою-здійсненням євхаристії. Пізніше, на межі 2–3 століть, разом із розробкою літургійної практики, євхаристія стала складовою християнського богослужіння. На відміну від щоденних агап, літургія проводилась у перший день християнського тижня, тобто в неділю — день, у який, за євангельським переказом, воскрес Ісус Христос (Дії 20:7).

Агапи відігравали важливу роль, їх вважали одним із засадничих елементів, що визначали сенс і наповненість християнського життя: «І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах» (Дії 2:42).

Приблизно з 3 ст., коли євхаристія перестала бути складовою агап, їх починають називати «неєвхаристійними трапезами».

Традиція неєвхаристійних агап мала періоди занепаду і відродження. В 20 ст. практика агап знову набуває поширення: у монастирських спільнотах, в окремих католицьких, православних, протестантських та неопротестантських громадах.

Цитати

Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене! По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається
— (Від Луки 22:19-20 // Біблія. Євангеліє від Луки / Переклад І. Огієнка. URL: http://www.truechristianity.info/ua/bible/luke_ua.php).
Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде
— (1 Кор 11:26 // Біблія. Перше послання св. апостола Павла до коринтян / Переклад І. Огієнка. URL: http://www.truechristianity.info/ua/bible/1_cor_ua.php).

Література

  1. Соколов П. Агапы или вечери любви в древнехристианском мире. Сергиев Посад : Типография Свято-Троицкой Сергиевой Лавры, 1906. 276 с. URL: https://azbyka.ru/otechnik/Istorija_Tserkvi/agapy-ili-vecheri-lyubvi-v-drevnehristianskom-mire/
  2. Вечери любви у древних христиан // Барсов М. Сборник статей по истолковательному и назидательному чтению Деяний святых апостолов. Санкт-Петербург : Сатисъ, 1994. 744 с. URL: https://religion.wikireading.ru/173271
  3. Агапа (Вечеря любви) // Теологический энциклопедический словарь / Под ред. У. Элвелла; пер. с англ. Д. Эйснера. Москва : Духовное возрождение, 2003. 1488 с. URL: https://www.e-reading.club/chapter.php/1019662/18/Elvell_-_Teologicheskiy_enceklopedicheskiy_slovar.html
  4. Фаррар Ф. Жизнь Иисуса Христа. Київ : Преса України, 2008. 816 с.
  5. Павленко П. Етнічне та універсальне в ранньому християнстві: засади, особливості, тенденції. Київ : Абрис, 2009. 527 с.
  6. Хвольсон Д. Последняя пасхальная вечеря Иисуса Христа и день Его смерти. Санкт-Петербург : Санкт-Петербургская Православная Духовная Академия, 2010. URL: http://christian-reading.info/data/1875/0910/1875-0910-05.pdf
  7. Мень А. Сын Человеческий. 7-е изд., испр. Москва : Жизнь с Богом, 2014. 496 с.

Автор ВУЕ

П. Ю. Павленко

Покликання на цю статтю:
Павленко П. Ю. Агапи // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Агапи (дата звернення: 15.11.2019).
Оприлюднено

Оприлюднено: 07.06.2019