Дискос

Дискос 10-11 ст. із колекції Національного музею історії України

Ди́скос (церк.-слов. дискосъ, від грец. δίσκος — диск, таріль, блюдо) — у східному християнстві (православних церквах та католицьких церквах візантійського обряду) — різновид богослужбового начиння, літургійний посуд для звершення проскомидії (перша частина Божественної літургії), на якому розкладають частини хліба (просфори) до таїнства євхаристії.

Характеристика

Про використання тарелі під час літургії дійшли згадки з ранніх християнських джерел. Перший відомий опис обряду проскомидії, де йдеться про підготовку просфор на дискосі містить параграф від Анастасія Бібліотекара (бл. 810 — бл. 878; тепер Італія), доданий ним до перекладу праці Константинопольського патріарха Германа І «Церковна історія та містичні роздуми» (869‒870).

Це невелике блюдо, неглибока кругла таріль із широким пласким краєм (давні дискоси) або вазоподібна посудина на масивній ніжці-підставці (така форма поширилася від 16‒17 ст. і стала панівною). Виготовляють найчастіше з дорогоцінних металів — золота, срібла, комбіновані або з міді, латуні тощо із золотим чи срібним покриттям (сучасні — з оксидуванням, родіюванням).

Традиційно зображують Богонемовля в яслах, сцени з Нового Завіту, Ісуса Христа, Богородицю, священні символи (хрест, записи Божого імені). Декорують гравійованим по колу орнаментом, написами, кольоровою емаллю тощо.

У літургії наділений багатою символікою. Дискос — образ тієї посудини, з якої Ісус Христос під час Таємної вечері узяв хліб, розламав його і роздав учням зі словами: «Прийміть, споживайте, це тіло Моє» (Мт. 26:26). Поряд із тим це й символ Вифлеємських ясел, у які поклали Ісуса після народження, а також Гроба Господнього, оскільки на дискосі спочиває Тіло Христове. Коло — символ вічності Христової Церкви.

Відповідником дискоса у культі Католицької церкви латинського обряду та низки протестантських церков є патена.

Додатково

У колекції Національного музею історії України зберігають мідний із позолотою дискос 10‒11 ст. (діам. 30 см, надійшов на поч. 20 ст. із зібрання Богдана та Варвари Ханенків). У центрі — гравійоване зображення Спасителя в образі Пантократора з Євангелієм у лівій руці, правицею Ісус Христос благословляє. З обох боків від Ісуса — стилізовані дерева (пальмові гілки, що символізують перемогу над смертю) і напис «IC XC». По краю блюда вигравійовано грецькою напис: «Прийміть, їжте, це — тіло Моє».