Прозеліт

Прозелі́т (від давньогрец. προσήλυτος, букв. — прибулець, приходько, від грец. πρός — від, до... та ἐλεύσομαι — прийду) — багатозначний термін із конотаціями переходу (з однієї землі, громади, віри до іншої).

1) У давньому юдаїзмі — назва язичників, які перейняли юдейську віру. Для прозелітів допускали деякі послаблення в релігійних практиках, проте вимагали суворого додержання однобожжя, відмови від старих обрядів та служіння кумирам.

2) У широкому розумінні — нещодавно навернений до певної релігії (конфесії); новий член релігійної громади, який змінив свою колишню конфесійну ідентичність; неофіт. Прозелітів характеризує палка прихильність до новообраного віросповідання, ревність у дотриманні релігійних приписів і практик. Звідси — термін прозелітизм на позначення особливого виду релігійної діяльності, намагання навернути у свою віру послідовників інших віросповідань.

3) Переносно — новий палкий прихильник певної теорії, вчення, доктрини, ідеології.