Плінт (архітектура)

Плінт (лат. plinthus, від грец. πλίνθος — плитка) — квадратна у плані товста плита, що є нижньою частиною бази колони, напівколони, пілястри, пілона тощо.

Плінт є обов’язковим складником бази колони в античних (див. Античність) грецьких іонічному та коринфському ордерах, а також у всіх римських ордерах архітектурних. На плінт зазвичай спирається кругла в плані база колони. Плінт виготовляли з каменю твердих порід (пісковик, мармур).

Плінтом також називають:

• квадратну в плані плиту, якою угорі завершується п’єдестал;
• плоску підставку, на якій стоїть скульптура, декоративна ваза, урна, світильник, ліхтар тощо; такий плінт може увінчувати постамент пам'ятника.

Плінт (виділено жовтим кольором) бази колони іонічного ордера Плінти баз колон базиліки у м. Помпеях (Італія).

Література

1. Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 217.
2. Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 332.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Плінт (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Плінт (архітектура) (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.10.2023