Панчук, Май Іванович

Панчу́к, Май Іва́нович (01.05.1937, с. Попільня, тепер Житомирського р-ну Житомирської обл. — 04.08.2018, м. Київ; похований на Байковому кладовищі) — науковець, історик, один із фундаторів новітньої етнополітології в Україні, громадський і державний діяч; доктор історичних наук (1983), професор (1987).

Панчук, Май Іванович
Народження	01.05.1937
Місце народження	Попільня
Смерть	04.08.2018
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Байкове кладовище
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	етнополітологія, історичні науки

Відзнаки
Ордени	«За заслуги» 3-го і 2-го ступенів (2007, 2012).
Почесні звання	Заслужений діяч науки і техніки України (1997), почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (1997)

Життєпис і діяльність

Народився в селянській сім’ї. 1960 закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка), навчався в аспірантурі [науковий керівник — І. І. Шевченко (1903–1974; тепер Україна)].

Після закінчення університету перебував на комсомольській роботі в м. Полтаві. Від 1965 — викладач марксизму-ленінізму в Київському технологічному інституті харчової промисловості (тепер Національний університет харчових технологій).

1967 захистив кандидатську, а 1983 — докторську дисертацію.

Із 1969 — лектор Центрального комітету Комуністичної партії України, від 1976 — старший науковий співробітник, завідувач сектором Інституту історії партії при Центральному комітеті Комуністичної партії України (тепер Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України; ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса).

Із 1991 — головний науковий співробітник Інституту історії Академії наук Української Радянської Соціалістичної Республіки (тепер Інститут історії України НАН України). 1992–1994 і 1996–2018 — завідувач відділу національних меншин, 1994–1996 — заступник директора з наукової роботи ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса; 1996–1998 — перший заступник, згодом голова Вищої атестаційної комісії України.

Наукова діяльність

Автор понад 400 наукових і науково-публіцистичних праць. У дослідницькій діяльності науковця виокремлюється два періоди: радянський і пострадянський. У першому репрезентував себе переважно дослідником повоєнної відбудови транспорту залізничного та історії політичної України, зокрема її західних земель. У працях 1989 (присвячених 70-річчю утворення КПЗУ) події міжвоєнної Галичини, Буковини та Закарпаття синхронізував із політичними процесами в Радянській Україні. Акцентував відстоювання КПЗУ автономії Галичини й Волині у складі Польщі, згубний вплив на настрої західноукраїнського населення припинення Сталіним політики українізації, розгортання насильницької колективізації, арештів і репресій стосовно низки західноукраїнських діячів у СРСР, звинувачень Л. Кагановича в провокаторстві КПЗУ та «перманентному націоналізмі», його ворожого ставлення до тих її лідерів, які виступали на захист О. Шумського тощо.

Водночас публікації вченого цього періоду не були позбавлені властивих для радянської історіографії стереотипів та ідеологічних штампів.

Натомість для наукового доробку часів незалежності характерна еволюція в методології досліджень та пошук нових підходів у переосмисленні української минувшини, зокрема щодо особливостей ідеології «національного комунізму» (див. Націонал-комунізм), політики коренізації й українізації, геноцидних наслідків (див. Геноцид) масових репресій, Голодомору, аналізу сучасного етнополітичного розвитку України в контексті демократизації та євроінтеграції суспільства. Новітні праці вченого демонструють не лише науковість і системний підхід, але й здатність до теоретичних узагальнень і моделювання етнонаціональних процесів, аналізу причин сепаратистських і екстремістських настроїв (див. Сепаратизм, Екстремізм), розпалювання локальних конфліктів у регіонах на тлі російської агресії, окупації Автономної Республіки Крим і частини Донецької і Луганської областей.

У 2000-х вчений став лідером наукової школи з етнополітології. Під його керівництвом підготовлено 32 кандидати і п’ять докторів наук. Член редколегії «Українського історичного журналу», «Історичного журналу», журналів «Політичний менеджмент», «Українознавство», збірників «Наукові записки ІПіЕНД», «Сучасна українська політика» тощо.

Визнання

Заслужений діяч науки і техніки України (1997), почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (1997). Орден «За заслуги» 3-го і 2-го ступенів (2007 і 2012 відповідно).

Праці

Панчук М.І. Боротьба КПЗУ за ідейне й організаційне зміцнення партійних лав і посилення впливу на маси. Київ, 1982. 198 с.
Мейс Дж., Панчук М. Український національний комунізм. Трагічні ілюзії. Київ, 1997. 80 с.
Панчук М. Злочин Сталіна і його оточення // Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. Київ, 1990. С. 35–66.
Національні меншини України у ХХ столітті: політико-правовий аспект / М. І. Панчук [та ін.] ; голов. ред. І. Ф. Курас ; Ін-т політ. і етнонац. дослідж. НАН України. Київ : ІПЕіНД, 2000. 358с.
Крим в етнополітичному вимірі / авт. кол.: М. Панчук (кер.) та ін.; ред. кол.: І. Ф. Курас (гол.) та ін.; рец.: д. і. н. О. Майборода, д. і. н., чл.-кор. НАН України В. Євтух ; Національна академія наук України (Київ), Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. Київ : Світогляд, 2005. 533 с.
Закарпаття в етнополітичному вимірі / Авт. кол.: М. Панчук (керівник), В. Войналович, О. Галенко, Т. Горбань, О. Заремба, О. Калакура, Л. Ковач, В. Котигоренко, Н. Кочан, О. Красівський, О. Ляшенко, Н. Макаренко, О. Рафальський. Київ : ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2008. 682 с.
Панчук М. І. та ін. Етнополітичні процеси в Україні: регіональні особливості. Київ: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України,2011. 396 с ;
Панчук М. І. Політологічні розвідки. Київ : Парламентське видавництво, 2012. 424 с.
Національні меншини України в політичних процесах ХХ–ХХІ століть: стан і проблеми дослідження / авт. кол.: Котигоренко В. О. (керівник), Калакура О. Я., Ковач Л. Л., Коцур В. В., Кочан Н. І., Ляшенко О. О., Ніколаєць Ю. О., Новородовський В. В., Панчук М. І. Київ: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2020. 624 с.

Бібліографічні довідники

Корнієвська О. Панчук Май Іванович // Вчені Інституту історії України: Бібліогаф. довідн. Серія «Українські історики». Вип. 1.Київ, 1996. С. 239.

Література

Кононенко П. П., Калакура Я. С.Дослідник соборності та міжнаціональної злагоди (до 70-річчя від дня народження та 40-річчя науково-педагогічної діяльності М. І. Панчука // Українознавство, 2007. № 2. С. 23–50.
Калакура Я.С. Май Панчук у дзеркалі української історіографії // Наук. записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. Спец. вип. Київ : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса HAH України, 2012. С. 5–20.
Кугутяк М., Цепенда І. Панчук Май Іванович // Західно-Українська Народна Республіка. 1918-1923. Енциклопедія. Т.3. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020.С. 64–65.

Автор ВУЕ

Я. С. Калакура

Покликання на цю статтю: Калакура Я. С. Панчук, Май Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Панчук, Май Іванович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.08.2026