Осередок української культури та освіти

Осередок української культури та освіти у Вінніпегу. Будівля

Виставкові зали

Осере́док украї́нської культу́ри та осві́ти (англ. відповідник назви: Oseredok Ukrainian Cultural and Educational Cеntre, букв. — «Осередок», український культурно-освітній центр) — музейна, архівна, культурно-освітня, дослідницька установа в м. Вінніпегу, яка зберігає, поширює, популяризує спадщину й здобутки української громади в Канаді, українську та українсько-канадську культуру. Один із найбільших архівів україніки в Північній Америці. Заснована 1944.

Історична довідка

Бере початок від ідеї заснування Вищих освітніх курсів (1940) у м. Торонто (Канада). З часом такі курси за підтримки Українського національного об’єднання (УНО) та під егідою П. Маценка почали діяти у м. Вінніпегу (1941). Від 1943 з ініціативи П. Маценка, О. Кошиця та ін. у середовищі української громади у Вінніпегу було порушено питання щодо створення спеціального центру для збереження та примноження культурної й історичної спадщини українців у діаспорі. У грудні того ж року створено установчий громадський комітет у складі П. Маценка, О. Кошиця, громадських діячів В. Коссара (1890; тепер Україна — 1970; Канада), В. Гультая (1900; тепер Україна — 1974; Канада), К. Павличенка (1892; тепер Україна — 1958; Канада), О. Тарновецького (1893; тепер Україна — 1986; Канада) та ін., який мав розробити головні засади функціонування центру та його структуру.

25.03.1944 громадський комітет публічно оголосив про створення «Осередку».

28.01.1945 в Українському народному домі у Вінніпегу затверджено статут «Осередку». Першим президентом обрали В. Коссара, секретарем — Т. Павличенко. Нова установа складалася з бібліотеки, архіву, музею, виставкової зони та конференц-зали для проведення концертів і культурних заходів.

На час створення найважливішими завданнями «Осередку» були:

збирання та зберігання культурних надбань українців у діаспорі;
«організування культурних працівників», акумуляція матеріальних засобів для подальшого розвитку української культури в діаспорі;
видавнича діяльність;
організація різноманітних курсів (для вчителів рідних шкіл, студентів, фахового спрямування тощо);
сприяння здібній молоді в здобутті освіти;
поширення у світі інформації про українську культуру та українців;
допомога українським культурним організаціям в Європі.

Первісне накопичення колекцій та архівів «Осередку» тривало 5 років. Знакову роль у процесі формування фондів відіграла Т. Кошиць (дружина О. Кошиця; 1892, тепер Україна — 1966, Канада), яка була незмінною директоркою «Осередку» майже 20 років (до кінця життя).

Сучасна діяльність

Натепер «Осередок» функціонує як архів, бібліотека, музей, художня галерея, освітній, дослідницький та інформаційний центр. Збирає, зберігає, документує архіви, пов’язані з історією українців у Канаді; формує та презентує різноманітні колекції з етнології, народного мистецтва, образотворчого мистецтва, які відображають широкий спектр українсько-канадської та української культури і спадщини; реалізує публічні програми виставкових заходів, воркшопів, майстер-класів для різних вікових груп, освітніх курсів, публічних лекцій, презентацій, екскурсій тощо. Співпрацює з іншими інституціями, зокрема з Канадським інститутом українських студій (Університет Альберти).

Архіви

«Осередок» володіє потужною архівною колекцією, яка включає близько 500 пм текстових записів, понад 60 000 фотографій, а також численні звукові та візуальні джерела.

Одним із першим надходжень до архіву центру було зібрання педагога й громадсько-політичного діяча І. Боберського (1873; тепер Україна — 1947; тепер Словенія). Фото, зроблені ним у період 1920–1929, документують життя, архітектуру, побут, місця роботи, суспільне життя українців та інших народів у преріях Канади та США.

Знаковим є фонд подружжя Олександра й Тетяни Кошиць: спогади, рукописи, нариси, музичні нотатки, матеріали етнографічної експедиції О. Кошиця на Кубань з метою запису стародавніх козацьких пісень (ці матеріали вважалися знищеними в радянський період), світлини, документи про життя і творчість в еміграції.

Цінним є фонд Є. Коновальця: книги та часописи з його бібліотеки, документи, особисті речі музейного характеру (зокрема, зброя), посмертна маска діяча.

Історичну та культурну цінність мають фонди: В. Авраменка, журналістки й громадської діячки Стефанії Бубнюк (1901; тепер Україна — 1996; Канада), Д. Гуменної, Є. Деслава, політичного діяча, мера Вінніпега (1955–1977) Степана Дзюби (1914–1993; Канада), диригента, педагога й громадського діяча Володимира Климківа (1926; тепер Україна — 2000; Канада) громадсько-політичного діяча й журналіста Данила Лобая (1893; тепер Україна — 1966; Канада), М. Мандрики, М. Марунчака, П. Маценка, Є. Онацького, педагога та громадського діяча Богдана Панчука (1915–1987; Канада), діяча ОУН Михайла Селешка (1901; тепер Україна — 1981; Канада), В. Сікевича, Р. Сушка, диригента й композитора Євгена Турули (1882; тепер Україна — 1951; Канада), композитора й музикознавця Мирона Федоріва (1907; тепер Україна — 1996; США), Є. Храпливого та ін.

Унікальним історичним джерелом є 64 рукописи спогадів очевидців про найтрагічніші віхи в історії України: Голодомор 1932–1933; сталінський терор; Другу світову війну. Ці матеріали вдалося підготувати до конкурсу, оголошеного «Осередком» у 1947–1948 для українців на еміграції в Європі. Головою конкурсної комісії був історик Д. Дорошенко. За підсумками конкурсу було опубліковано працю Ф. Правобережного (справжнє прізвище — Пігідо; 1888, тепер Україна — 1962, Німеччина) «8.000.000: 1933-й рік на Україні» (Вінніпег, 1951).

Важливим джерелом історичної картографії є колекції карт «Осередку», де зібрано 400 аркушів карт, датованих 1550–1990, з них 100 — картографічні праці знаних європейських картографів 16–19 ст.

Значну інформаційну цінність мають фонди українських установ і організацій, з-поміж яких: матеріали про Товариство Св. Рафаїла (1925–1938, опікувало українських переселенців), каталог справ емігрантів, яким надано допомогу при в’їзді до Канади; документи Світової федерації українських політичних в’язнів, Центрального українського допомогового бюро в Лондонi (Велика Британiя, 1945–1950); Української асоціації жертв російського комуністичного терору (1953–1979); документи найвідомішого в Канаді українського танцювального колективу — Ансамблю українського танцю «Rusalka»; Української громади в с. Бен-Метірі (Туніс, 1947–1956); Українського товариства дружби і культурного зв’язку з іноземними державами (1926–1992) та ін.

Бібліотека

Бібліотека «Осередку» налічує понад 30 000 книг, 1 700 назв періодичних видань, 450 назв газет, що виходили друком у Пiвнiчній та Пiвденній Америці, Європі, Азії, Африці, Австралiї. Бібліотечні фонди містять літературу українською, англійською, французькою тощо мовами.

Чи не найбільшим скарбом бібліотечної колекції є перше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка (1840, натепер у світі відомо лише 5 примірників). З-поміж рідкісних книг — Євангеліє, видане Києво-Печерським монастирем 1658; музичний рукопис церковного співанника «Ірмологіон» (Irmologion; 1733), що використовує давню музичну нотну систему; друге видання «Енеїди» І. Котляревського (1808). Представлені книги: українських авторів 19 ст.; опубліковані наприкінці 1920-х — на початку 1930-х у підрадянській Україні; видання українських діаспорних осередків у Канаді, США, Аргентині та ін.

Цінними є праці з української та українсько-канадської історії, літератури, мови, географії, образотворчого та народного мистецтва, музики, етнографії.

Цікавою є колекція української преси, яка включає майже всі відомі українські газети, що друкувалися в Канаді у 20 ст. Зокрема, є повний набір чисел газети «Український голос» від 1913. Гордістю колекції є чимале зібрання газети, успадковане «Осередком» від видавництва «Новий Шлях».

Музейна колекція

Вагомою є музейна колекція «Осередку»:

майже 60 ікон і творів релігійного мистецтва, найдавніші — з 18 ст.;
понад 4 тис. взірців писанки (найбільша колекція писанки за межами України), декотрі експонати мають понад столітню історію;
понад 660 вишитих предметів (блузи, сукні, рушники, зразки вишивки та ін.);
багата колекція образотворчого мистецтва, яка налічує бл. 900 одиниць;
близько 200 одиниць декоративних, різьблених по дереву виробів;
понад 150 керамічних артефактів, із домінуванням косівської кераміки;
колекції полотен та скульптур українських митців 2-ї половини 20 ст., зокрема О. Архипенка, Я. Гніздовського, В. Курилика, М. Левицького, Якова Майданика (1891; тепер Україна — 1984; Канада), Л. Молодожанина (Лео Мола), М. Мороза, О. Новаківського, Андрія Сологуба (1922; тепер Україна — 2010; Франція), І. Труша та інших.

Зібрані колекції дотепер потребують ретельної каталогізації та оцифрування. Проте «Осередок» став першою установою північноамериканської української спільноти, яка пропонує віддалений доступ до своїх колекцій (музейної, архівної, образотворчого мистецтва та бібліотеки) через онлайн-каталог.

Офіційний сайт: https://oseredok.ca/ua/

Додатково

Нинішня будівля «Осередку» (розташована за адресою 184 Alexander Avenue East у центрі м. Вінніпега) споруджена 1912 Британським біблійним товариством. У історичних документах мала назву «Bible House» («Дім Біблії»). П’ятиповерхова споруда містила сорок п’ять кімнат, її будівництво обійшлося приблизно в 75 000 дол. США. Північний фасад будинку є історико-архітектурною пам’яткою місцевого значення. 1949 будівлю придбало видавництво української газети «Новий Шлях», яке з 1950-х надавало окремі приміщення в оренду. З 1971 «Осередок» орендував четвертий та п’ятий поверхи для потреб бібліотеки; 1974 за часткової допомоги уряду Канади та взятим кредитам будівля стала його власністю. Офіційне відкриття установи за новою адресою відбулося 27.01.1979.

Джерело

Статут Осередку Української Культури й Освіти // Осередок Української Культури й Освіти. Цілі й завдання. Вінніпег : The Ukrainian National Publishing Co., 1945. С. 14–22. URL: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/28089/file.pdf

Література

Вищі освітні курси. Вінніпеґ : Культурно-Освітна Референтура при КЕ УНО, 1944. 33 с.
Осередок Української Культури й Освіти 1944–1954. Вінніпег : Друкарня «Нового Шляху», 1954. 14 с. URL: https://diasporiana.org.ua/ukrainica/8792-oseredok-kulturi-y-osviti-1944-1954/
Рудницький Я. Українські бібліотеки в Канаді. Вінніпег : Українська Вільна Академія Наук в Канаді, 1954. 47 с. URL: https://diasporiana.org.ua/ukrainica/6528-rudnitskiy-ya-ukrayinski-biblioteki-v-kanadi/
Рудницький Я. Бібліотека Осередку української культури й освіти в Канаді: 1944–1945. Вінніпег : Культура і освіта,1955. 32 с.
Матяш І. Б. Осередок української культури і освіти // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Гол. ред. В. А. Смолій. Київ : Наукова думка, 2010. Т. 7. С. 649–650.
Осередок української культури і освіти // Українська музична енциклопедія : в 6 т. / Гол. редкол. Г. Скрипник. Київ : Інститут Мистецтвознавства Фольклористики та Етнології ім. М.Т. Рильського, 2016. Т. 4. С. 529.

Автор ВУЕ

Н. С. Куліш

Покликання на цю статтю: Куліш Н. С. Осередок української культури та освіти // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Осередок української культури та освіти (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.07.2024