Озерні відклади
Озе́рні ві́дклади — осадові утворення на дні озер, сучасні осади і древні осадові породи уламкового, біогенного і хемогенного генезису.
У прибережній зоні великих озер нагромаджуються галька, гравій, піски й алеврити; у глибоководній частині — алевропелітові і пелітові (глинисті) мули з органічною речовиною, гідротроїлітом, вівіанітом, діатомові мули (озера Байкал, Севан та ін.), що чергуються з піщаними осадами мулистих потоків поблизу дна (оз. Байкал, Женевське озеро та ін.). Осади великих озер мають схожість з морськими відкладами.
У малих озерах Півночі й північної лісової зони помірного вологого клімату відбувається накопичення заліза і мангану (бобові і конкреційні руди, оксидні, частково карбонатні), сапропелей, діатомового мулу. Піски й алеврити зустрічаються тільки у вузькій прибережній смузі. Особливий тип — льодовикові озера зі стрічковими глинами. У сухих степах поширені карбонатно-содові озера з осадами кальциту, доломіту і соди. В пустелях і напівпустелях розвинені озера з високомінералізованими водами з осадами гіпсу, епсоміту, мірабіліту (сульфатні озера) і галіту, тахігідриту, бішофіту (хлоридні озера). Рідше зустрічаються борні озера з накопиченням мінералів бору і цеолітів (оз. Натрон в Танзанії та ін.).
Стрічкові глини — відклади прильодовикових озер, що складаються з тонких шарів тонкозернистого піску й глини — продуктів осадження льодовикових мікровключень. Поширені в країнах Балтії, Скандинавії, Польщі, Німеччині, США та Канаді.
Додатково
- Див. також: Відклади
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
- Prothero D., Schwab F. Sedimentary Geology: An Introduction to Sedimentary Rocks and Stratigraphy. New York : W.H. Freeman, 2014. 593 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Озерні відклади // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Озерні відклади (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.12.2021
