Епсоміт

Епсомі́т (від с. Епсом, тепер місто, графство Суррей, Велика Британія) — мінерал класу сульфатів, типовий мінерал евапоритів.

Епсоміт
Клас мінералу	сульфати
Колір	білий
Форма кристалів	голчаста
Сингонія	ромбічна
Твердість	2, 0–2, 5
Блиск	скляний, шовковистий, матовий
Прозорість	прозорий, напівпрозорий
Густина	1, 65–1, 7 г/см³
Особливі характеристики	крихкий, розчинний у воді

Історична довідка

Виділено наприкінці 17 ст. із джерел мінеральних вод поблизу с. Епсом у вигляді солі, яка мала лікувальні властивості (так звана англійська або гірка сіль). 1806 мінерал уперше описано; 1824 названо за місцем першої знахідки.

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: Mg[SO₄]·7H₂O.

Хімічний склад (%): MgO — 16,36; SO₃ — 32,48; H₂O — 51,16.

Домішки: Fe, Ni, Mn, Zn.

Фізичні властивості

Сингонія ромбічна. Утворює безперервний ряд змішаних кристалів із госларитом і моренозитом. Спайність довершена в одному напрямі. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса ― 2,0–2,5. Густина ― 1,65–1,7 г/см³. Прозорий, напівпрозорий. Колір білий. Блиск скляний, шовковистий, матовий. Крихкий, гіркий на смак, розчинний у воді.

Форми виділення: голчасті кристали, щільні і землисті або волокнисті агрегати, гроноподібні натіки, кірочки, нальоти і вицвіти, рідше — білі призматичні кристали з жовтуватим, зеленуватим або рожевим відтінком.

Асоціації: алуноген, галотрихіт, гіпс, мелантерит, мірабіліти (евапорити озер), пікерингіт, розеніт (висоли).

Різновиди

епсоміт залізистий — містить FeO;
епсоміт кобальтистий — містить до 2,5 % СоО;
епсоміт марганцевистий — містить до 20 % MnO;
епсоміт мідно-цинковистий — різновид зі штату Невада (США), містить мідь і цинк;
епсоміт нікелистий — різновид серпентинітів Нової Зеландії, містить до 12 % NiO;
епсоміт цинковистий — містить до 3 % ZnO.

Походження. Розташування родовищ

Утворюється в результаті випарювання розсолів переважно солоних озер, рідше — морських солетворних басейнів та їхніх периферійних частин за температури понад 31 ^оС.

Поширений мінерал соляних покладів. Трапляється у вигляді висолів на стінках шахт, печер і виходів сульфідоносних магнієвих порід; рідко — як фумарольний сублімат (див. Фумароли, Сублімація).

Родовища: Росія (озера Ельтон, Малинівське у Волгоградській області, вулкани о. Камчатки); Казахстан (північне узбережжя Аральського моря, Кизилординська область); Німеччина (поблизу м. Штасфурта, земля Саксонія-Ангальт); Чехія (поблизу міст Седліци та Заєчице, Устецький край); Словаччина (поблизу с. Шпанья Долина, Банськобистрицький край); Італія (вулкан Везувій).

У США великі маси епсоміту знайшли в штаті Кентуккі (Мамонтова печера); Скелястих горах (гарячі джерела г. Прінстон, штат Колорадо), штатах Каліфорнія, Айдахо; солоних озерах штату Вашингтон та ін.

Значні родовища епсоміту є в Канаді (провінції Британська Колумбія, Онтаріо), Мексиці, Китаї, Єгипті.

Епсоміт в Україні

Відомий у родовищах викопних солей (Калусько-Голинське родовище калійних солей і Стебницьке родовище калійних солей у Прикарпатті, Сасик-Сиваське в Криму).

Значення

Епсоміт легко отримують штучним шляхом. Застосовують для одержання магнієвих препаратів у фармацевтичній, текстильній, паперовій, шкіряній галузях промисловості.

Література

Dana J., Dana E. System of Mineralogy : in 3 vol. 7th ed. New York : Wiley, 1944–1946.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Епсоміт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003. URL: https://rruff.info/doclib/hom/epsomite.pdf
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004. Т. 1. 774 с.
Okrusch M., Matthes S. Mineralogie: Eine Einführung in die spezielle Mineralogie, Petrologie und Lagerstättenkunde. Berlin : Springer, 2014. 728 p.
Епсоміт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.