Бішофіт

Бішофі́т [від прізвища хіміка К. Г. Бішофа (нім. Bischof)] — мінерал класу галогенідів природних.

Бішофіт
Клас мінералу	галогеніди природні
Колір	білий або безбарвний
Сингонія	моноклінна
Твердість	1 - 2
Блиск	скляний або матовий
Густина	1, 6
Особливі характеристики	гігроскопічний, крихкий

Історична довідка

Бішофіт уперше був виявив 1877 у Штасфуртських соленосних відкладах (земля Саксонія — Ангальт, Німеччина) геолог і хімік К. Оксеніус (1830–1906; Німеччина). Мінерал названо на честь хіміка К. Г. Бішофа (1782–1870; Німеччина). До відкриття у 1930–1950-х бішофітових родовищ на Поволжі та в Україні мінерал вважали рідкісним.

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: MgCl₂·6Н₂О.

Містить близько 70 інших елементів-домішок, серед яких: Калій, Натрій, Бром, Бор, Кальцій, Силіцій, Молібден, Аргентум, Цинк, Ферум, Купрум.

Фізичні властивості

Сингонія моноклінна. Колір безбарвний або білий, іноді забарвлений тонкодисперсним гематитом у червоний. Блиск скляний або матовий. Крихкий. Спайність відсутня. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 1–2. Густина — 1,6 г/см³. Гігроскопічний, на повітрі (особливо холодному) розпливається. Добре розчинний у воді і спирті. Має пекучий, гіркий смак.

Походження. Розташування родовищ

За походженням — переважно осадовий, хемогенний, заключний продукт галогенезу, який утворюється на останній стадії формування соляних відкладів сульфатного типу, багатих магнієм.

Бішофітові відкладення відрізняються за своїм складом: деякі з них — це сольові басейни, де бішофіт змішаний з іншими мінералами (наприклад, карналіт, галіт, кізерит та ангідрит). Бішофітові гірські породи містять 36–58 % мінералу; багаті бішофітові родовища мають концентрацію мінералу на рівні 93–96 %.

Мінеральні скупчення бішофіту є лише в Туркменістані (затока Кара-Богаз-Гол), Ізраїлі (Мертве море), Росії (Світлоярський соляний купол у Волгоградській області, озеро Мале Лиманське в Астраханській області), Болгарії (Поморське озеро в Бургаській області). Поверхневі поклади бішофіту виявлені в Казахстані, Китаї та США.

Бішофіт в Україні

В Україні виявлено 2 мономінеральні родовища бішофіту: Новоподільське (Чернігівська область) та Полтавське. Новоподільське родовище було відкрито при проведенні пошуково-розвідувальних робіт на нафту і газ. Потужність пласта — від 10 до 30 м, глибина залягання — до 2 400 м. Розробляють від 1991. Полтавське родовище є найбільш глибоким (глибина залягання понад 2,5 км), поклади бішофіту екологічно чисті, що й обумовлює його біологічні та реабілітаційні ефекти.

Значення

Бішофіт — сировина для одержання магнію і його сполук, виробництва магнезіального цементу.

Добувають способом підземного розчинення.

Застосовують для просочування деревини з метою її зміцнення, у виробництві штучного каменю (плитка, блоки), у нафтовидобутку — для приготування тампонажних і тверднучих сумішей, у хімічній промисловості — для отримання сполук магнію підвищеної чистоти, у боротьбі з ожеледицею та для запобігання примерзання і змерзання сипучих вантажів (вугілля, руди тощо). Близько 99 % видобутого бішофіту застосовують для технічних цілей, і лише менш як 1 % бішофіту Полтавського родовища — спеціально для потреб медицини та санаторно-курортного лікування.

Література

Ochsenius C. Die Bildung der Steinsalzlager und ihrer Mutterlaugensalze unter specieller Berücksichtigung der Flöze von Douglashall in der Egeln´schen Mulde. Halle : Pfeffer, 1877. 172 p.
Strunz H., Nickel E. Strunz Mineralogical Tables. 9 aufl. Stuttgart : E. Schweizerbart'sche, 2001. 870 p.
Мала гірнича енциклопедія : Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
Бішофіт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.