Малиновський, Олександр Іванович

Малино́вський, Олекса́ндр Іва́нович (23.04.1915, м. Київ, тепер Україна — 19.08.1976, там само) — архітектор, представник радянського ретроспективізму, один з авторів відбудови вулиці Хрещатик у м. Києві.

Малиновський, Олександр Іванович
Народження	23.04.1915
Місце народження	Київ
Смерть	19.08.1976
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Київ
Alma mater	Київський національний університет будівництва і архітектури
Місце діяльності	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Напрями діяльності	архітектура, містобудування, ретроспективізм

Проєкт забудови й благоустрою вулиці Хрещатик у м. Києві, 1952

Життєпис

Народився в сім’ї службовця. 1930–1934 навчався в Київському будівельному технікумі, 1934–1940 — на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту (тепер Київський національний університет будівництва і архітектури). Учень Й. Каракіса. Учасник Другої світової війни (потрапив у німецький полон, після звільнення воював у штрафному батальйоні). 1945–1974 працював в інституті «Київпроект»: 1962–1974 керівник архітектурної майстерні. 1966–1976 викладав на кафедрі архітектурного проєктування архітектурного факультету Київського державного художнього інституту (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури); з 1968 — доцент.

Діяльність

Працював у стилістиці радянського ретроспективізму. Разом з А. Добровольським виконав повоєнну відбудову вулиці Хрещатик у м. Києві, запроєктувавши низку житлових і громадських будівель на Хрещатику й на прилеглій вулиці Червоноармійській (тепер Велика Васильківська). Ініціатор широкого застосування декоративної кераміки в оздобленні фасадів будинків, що надало їм оригінальності й українського національного колориту.

У творчості 1950-х поєднував класичні архітектурні традиції зі спадщиною української архітектури 17–18 ст. та вимогами функціональної і конструктивної доцільності. Враховував особливості історично сформованої забудови та ландшафту. З огляду на це його творчість вважають суто київською за своїм характером. У 1960-х — 1970-х почав працювати в лапідарних геометричних формах, близьких до сучасної архітектури, які для тодішнього м. Києва були новаторськими.

У складі авторських колективів брав участь у проєктуванні: річкового технікуму на вул. Фрунзе (тепер Кирилівська), 9 (1949–1953); генерального плану та забудови вул. Хрещатик (1949–1956): входу в Пасаж (1948–1950), будинків міської ради (№ 36, 1953), Міністерства сільського господарства УРСР (№ 24, 1954), профспілок (№ 2, 1975–1978), житлових будинків № 15, № 19, № 23, № 25, № 27 (усі 1950–1958); житлових будинків на вул. Червоноармійській (тепер Велика Васильківська) — № 6, № 20, № 36 (усі 1949–1951), там само — комплексу товариства «Знання» з планетарієм (№ 57, 1971–1980); ресторану «Млин» у Гідропарку (1958–1961); станції метро «Завод ″Більшовик″» (тепер «Шулявська») 1963; пам’ятника жертвам Дарницького табору військовополонених (1968) — усі в м. Києві; аеровокзалу аеропорту «Бориспіль» (1959–1965).

Визнання

Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради УРСР (1965).

Галерея

Проєкт входу з вулиці Хрещатик у Пасаж 1950
Аеровокзал аеропорту «Бориспіль»

Література

Добровольский А., Асеев Ю. Архитектор А. И. Малиновский // Строительство и архитектура. 1985. № 11. С. 29-31.
Малиновський Олександр Іванович // Українська академія мистецтва. Спеціальний випуск. Професори НАОМА (1917–2007). Київ, 2008. С. 121.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Малиновський, Олександр Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Малиновський, Олександр Іванович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.08.2022