Редут

Реду́т (фр. redoute — укриття, опорний пункт) — окремо розташоване замкнуте багатокутне в плані переважно земляне укріплення.

Два редути біля Полтавської фортеці

Редут на полі Полтавської битви 1709

Зміст

1 Характеристика
2 Додатково
3 Література
4 Автор ВУЕ

Характеристика

Найчастіше в плані квадратний, прямокутний, іноді — п’яти- або шестикутний. Розрахований на самостійну оборону залоги чисельністю 100–300 (іноді 200–800) вояків із не менш ніж двома польовими гарматами, які ставили на кутах. Оборонна огорожа складалася з оборонного валу і рову. Редути відомі з 16 ст., їх активно застосовували протягом 17–18 ст. як військові опорні пункти, зокрема й для захисту підступів до великих фортець (у м. Полтаві). Входили до складу прикордонних оборонних ліній.

Правила спорудження редутів були основним змістом навчальних курсів і посібників із польової фортифікації. Перестали використовувати для ведення бойових дій на початку Першої світової війни внаслідок великої вразливості до артобстрілу.

В Україні польові редути 1709 збережено на полі Полтавської битви 1709 (тепер у м. Полтаві).

Додатково

Треба розрізняти редут і редюіт (редюїт) — внутрішнє укріплення всередині фортеці, призначене для її залоги.

Література

Архитектурно-реставрационные термины. Киев : Издательство УСХА, 1990. С. 120.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 356.