Лазурит

Лазури́т (лат. lasure, від перськ. لاژورد — синій камінь), ляпіс-лазур, лазуровий камінь — мінерал класу силікатів, алюмосилікат каркасної будови.

Лазурит
Синоніми	лазурово-синій, блакитний, зеленувато-сірий, фіолетовий
Клас мінералу	силікати
Сингонія	кубічна
Твердість	6
Блиск	скляний
Прозорість	прозорий, напівпрозорий
Густина	2, 38–2, 45 г/см³
Особливі характеристики	крихкий, ізотропний

Фельдшпатид групи содаліту. Цінний ювелірний виробний камінь.

Історична довідка

Історія застосування мінералу налічує понад 7000 років. Лазурит використовували для прикрашання палаців правителів Сходу, для видобутку фарби насиченого синього кольору. У Стародавньому Єгипті лазурит носили як прикрасу.

Мінерал видобували понад 6000 років тому в Афганістані (провінція Бадахшан): лазурит з родовища Сари-Санг було виявлено в гробницях фараонів і при розкопках Трої. Був ідентифікований на родовищі Ладжуар Медам (провінція Бадахшан) і вперше описаний 1890 петрографом В. К. Броггером (1851–1940; Норвегія) та дослідником Х. Бекстрьомом (Швеція). Водночас мінерал досліджував мінералог та кристалограф К. Ф. Науман (1797–1873; Німеччина).

В історичній хроніці «Життя Картлі» князь В. Батонішвілі (1696–1757; тепер Грузія) описав гірничий район, що існував з раннього бронзового віку в Грузії на південь від м. Болнісі, де обробляли залізо, мідь і лазурит.

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула:

за виданням «Мінералогічний словник» (Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник. Київ, 1975): (Na, Ca)₈[(SO₄,S,Cl)₂ (AlSiO₄)₆];
за виданням «Енциклопедія мінералогії» (англ. Frye K. The Encyclopedia of Mineralogy. Нью-Йорк, 1983): (Na, Ca)₈(AlSi)₁₂О₂₄[(SO₄,S);
за іншими джерелами: Na₆[AlSiO₄]Ca₂[SO₄]S або (Na, Ca)₈[(SO₄,S, Cl)₂(AlSi)O₄)₆].

Хімічний склад (%): Na₂O — 8,76; CaO — 14,73; SO₃ — 5,67; S — 3,16; Al₂O₃ — 20,22; SiO₂ — 43,26.

Домішки кальциту, діопсиду, флогопіту, скаполіту та інші додають лазуритовій породі плямистої текстури.

Фізичні властивості

Сингонія кубічна, вид гексоктаедричний; відомі триклінні та моноклінні поліморфи. Суцільні маси. Кристали рідкісні, додекаедричні. Густина — 2,38–2,45 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 6. Колір лазурово-синій, блакитний, зеленувато-сірий, фіолетовий. Блиск скляний. Непрозорий або напівпрозорий. Крихкий. Ізотропний або слабо ізотропний. Вкрапленість дрібних золотистих кристалів піриту підвищує декоративність лазуриту.

Асоціації: гаюїн, гуміт, діопсид, кальцит, мусковіт, пірит, форстерит.

Походження. Розташування родовищ

Трапляється в контактово-метаморфічних комплексах разом з кальцитом, діопсидом, скаполітом, глауконітом і сульфідами. Міститься в кристалічних вапняках. Знайдений в Афганістані (провінція Бадахшан), Російській Федерації (Прибайкалля ), Таджикистані (гори Памір), Італії (регіон Лаціо), США (штати Онтаріо, Каліфорнія, Колорадо), Канаді (Північно-Західні території), М'янмі та Чилі.

Значення

Використовують як виробне каміння та для виготовлення синьої фарби.

Література

Dana J., Dana E. System of Mineralogy : in 3 vol. 7th ed. New York : Wiley, 1944–1946.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Жадеїт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
Лазурит // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.